Андрій був людиною стриманою та незалежною. Він завжди був проти втручання у своє особисте життя, особливо, коли йшлося про його стосунки з жінками.
Можливо, саме тому чоловік так довго уникав серйозних зв’язків, але все змінилося, коли він зустрів Ірину.
Вона була ніжною, розумною та неймовірно привабливою. Вони познайомилися випадково, на одній із вечірок у спільних друзів.
Андрій одразу відчув, що ця дівчина не така, як усі. За кілька тижнів вони почали зустрічатися, і Ірина швидко стала невіддільною частиною життя чоловіка.
Однак, він не поспішав знайомити її з друзями, і тим більше з матір’ю. Причина була проста: мама Андрія, Ольга Петрівна, хоч і жила в іншому місті, але, як і раніше, намагалася брати активну участь у житті сина.
Вона завжди хотіла знати кожну деталь його особистого життя, давала, як йому здавалося, безглузді поради, які часто дратували чоловіка.
Тому він вирішив не розмовляти з Іриною на тему знайомства з його матір’ю, доки сам не буде готовий до цього кроку.
Щоразу, коли дівчина заговорювала про Ольгу Петрівну, Андрій уникав відповіді.
– Мама? Вона живе далеко, і ми рідко бачимося. До того ж у неї багато своїх справ…
Ірині було дивно, що за пів року стосунків вона жодного разу не познайомилася з мамою коханої людини, але тимчасово дівчина вирішила не порушувати це питання.
Незабаром кохані почали жити разом у квартирі Андрія. Іноді чоловік їхав до матері на всі вихідні, щоб допомогти їй із домашніми справами.
Щоразу він вирушав у дорогу один, без дівчини, і ніколи не пропонував їй поїхати з ним. Проживши разом рік, Ірина почала турбуватися, що її обранець все ще не запропонував вийти за нього заміж.
Тоді вона вирішила, що настав час познайомитись з Ольгою Петрівною. Можливо, майбутня свекруха зможе вплинути на Андрія і переконати його в тому, що Іра — саме та, з якою варто пов’язати своє життя.
Під час однієї вечері дівчина заговорила з ним про знайомство з батьками.
– Мені здається, що час нам зустрітися з Ольгою Петрівною. А то, якось не щиро виходить. Ти з моїми батьками вже спілкуєшся, а твою матір, я навіть в очі не бачила.
– Я вже давно хочу познайомитися з нею ближче, а може, навіть отримати її благословення, – багатозначно промовила наречена.
– Ну, знаєш… Мама дуже зайнята своїми справами. Та і їхати до неї далеко. Може, краще відкласти цей захід ненадовго? – невдоволено спитав чоловік.
Йому не сподобалося, що кохана почала натякати на весілля, та вимагати зустрічі з матір’ю.
– Розумію, що це для тебе не просто. Але, якщо наші відносини розвиваються, то рано чи пізно зустріч має відбутися. Я впевнена, що твоя мама побачить у мені хорошу людину і підтримає нас, – впевнено промовила Ірина.
Андрій на мить замислився, скривив обличчя, але потім таки дав свою згоду.
– Добре, хай буде так. Організуймо зустріч через кілька тижнів. Тільки обіцяй, що будеш терпляча з нею. Мама іноді буває різка, – рішуче вимовив наречений.
Ірина посміхнулася, відчувши полегшення. “Нарешті наші відносини вийдуть на новий рівень!” – подумала вона.
Минуло два тижні, і Андрій домовився з матір’ю про візит. На вихідних молода пара вирушила в місто, де мешкала Ольга Петрівна.
Всю дорогу чоловік нервував, хоч намагався цього не показувати. Ірина ж, навпаки, була сповнена очікувань та надій.
Ближче до полудня закохані нарешті дісталися потрібного будинку. Ольга Петрівна зустріла їх у святковій сукні. Її волосся було акуратно прибране, а на обличчі сяяла тепла посмішка.
– Мам, знайомся, це Ірина, – спокійно промовив син. – Ми давно хотіли приїхати, але, знаєш, робота, справи…
– Дуже приємно, – промовила жінка, з явною цікавістю розглядаючи дівчину. – Проходьте, ви, мабуть, втомилися з дороги й зголодніли?
Ольга Петрівна провела гостей у вітальню, де вже був накритий святковий стіл.
Зустріч справді почалася добре. Мати Андрія виявилася привітною господинею, запропонувала гостям чай та частування, які сама приготувала. Ірина не могла зрозуміти побоювань Андрія, стосовно його матері.
Вони сиділи за столом і вели невимушену бесіду на спільні теми: про погоду, роботу та міські новини.
Ірина намагалася бути ввічливою та уважною, відповідаючи на питання майбутньої свекрухи, намагаючись показати себе з кращого боку.
Однак через деякий час розмова перейшла на особисті теми. Ольга Петрівна почала розпитувати невістку про її сім’ю, освіту, плани на майбутнє.
Запитання були цілком звичайними, але тон голосу жінки ставав дедалі більш вимогливим і критичним.
– То ти кажеш, що вчишся на економіста? А чому обрала саме цю професію? Адже зараз стільки інших цікавих спеціальностей! – здивовано спитала свекруха.
– Мене завжди приваблювала економіка. Це цікава та перспективна сфера. Зараз я маю гарну роботу з великими можливостями для зростання, – впевнено відповіла Іра.
– Ну, побачимо. Головне, щоб тобі вистачило завзятості та наполегливості. Не кожна дівчина здатна досягти успіху в такій складній професії, – скептично промовила Ольга Петрівна.
Ці слова зачепили дівчину, але вона вважала за краще промовчати, не бажаючи починати сварку.
Увечері того ж дня, Андрій та Ірина повернулися додому. Зустріч з Ольгою Петрівною залишила в обох неоднозначні емоції.
Хоча бесіда пройшла без ускладнень, дівчина відчула деяку незручність після спілкування з матір’ю Андрія.
Їй здалося, що свекруха оцінювально дивилася на неї, ніби намагаючись зрозуміти, чи підходить вона її синові.
За кілька днів, несподівано для всіх, Ольга Петрівна приїхала в гості до сина на цілий тиждень.
Жінка пояснила свій візит тим, що хоче більше часу провести з коханим сином та його дівчиною.
Перші дні минули відносно спокійно. Свекруха допомагала по дому, готувала їжу, та давала Ірі поради з господарства.
Проте невдовзі ситуація змінилася. Жінка почала робити дівчині зауваження, іноді досить різкі.
– Ти надто мало уваги приділяєш прибиранню, люба. У будинку завжди має бути порядок! — вибагливо промовила Ольга Петрівна. – Чому ти так мало готуєш? Чоловіки люблять домашні страви, а не напівфабрикати з магазину.
Ірина намагалася не зважати на дрібні зауваження, але з кожним днем її роздратування зростало.
Вона розуміла, що свекруха намагається втручатися в їхнє життя, нав’язує свої уявлення про те, якою має бути ідеальна дружина.
Якось увечері, коли Андрій затримався на роботі, між невісткою та Ольгою Петрівною сталася серйозна розмова.
Свекруха знову висловила невдоволення способом життя та звичками Ірини, а також зазначила, що вона не приділяє достатньо уваги Андрію.
– Тобі треба навчитися готувати, та краще доглядати будинок, – роздратовано зауважила жінка.
– Ольга Петрівно, я розумію ваше занепокоєння, але я сама розберуся, що мені робити, і як поводитися з Андрієм, – огризнулася невістка, втомившись від безпідставних нападок.
– Як ти смієш говорити зі мною таким тоном? Я просто намагаюся допомогти вам обом, а ти відмовляєшся слухати! – Вигукнула свекруха, миттю розгнівавшись.
Сварка переросла в бурхливу суперечку, яка закінчилася тим, що вони перестали спілкуватися. Коли Андрій повернувся додому і дізнався про те, що сталося, він спробував виправити ситуацію, але було вже запізно.
Свекруха та невістка дійшли висновку, що їм краще не спілкуватися одна з одною. Наступного дня Ольга Петрівна поїхала додому.
Ірина вже сто разів пошкодувала про своє рішення познайомитись з матір’ю Андрія. Їй здавалося, що довгоочікуване весілля не тільки не наблизилося, а й стало ще віддаленішим.
Однак, попри це, відносини між закоханими продовжили розвиватися. Через місяць після візиту матері Андрій зробив Ірині пропозицію руки та серця.
Дівчина погодилася, і вони розпочали підготовку до весілля. Щоправда, на урочистому заході Ольга Петрівна була лише формально.
Вона трималася осторонь і намагалася не спілкуватися з невісткою. Втім, молодятам і не потрібна була її увага. Для сімейного щастя їм вистачало один одного, а все інше – другорядне…
