Ірина вирішила приворожити коханого, але виявилося, що перед цим ритуалом він потонув… виходить вона прикликала його душу

– Я милого знайшла і до місяця прийшла,
Місяць все знає і серце моє читає.
Рабу Божому Вадиму мене ніколи не забути,
До гробової дошки зі мною бути,
Без мене ні їсти, ні пити,
Тільки мене вічно любити,
Так тому і бути.
Амінь.

Промовивши ці слова Ірина, швидко задула чорну свічку і поклала її між двома стоячих один навпроти одного дзеркалами. Не встиг ще розвіятися дим від свічки, як одне з дзеркал похитнулося, впало на підлогу і тріснуло.

Думка про те, що це погана прикмета, швидко пішла, залишивши лише передчуття від завтрашньої зустрічі з милим. Іра була таємно закохана в Вадима з дитинства, але до сих пір їх відносини не виходили за рамки дружніх.

 – Завтра все буде по-іншому, Вадик подивиться на мене іншими, закоханими очима і ми будемо разом назавжди, – мріяла дівчина, – а зараз пора спати.

Вмиваючись перед сном, Ірина краєм ока помітила в дзеркалі якийсь рух, по спині поповз холодок, виникло відчуття, що за нею хтось спостерігає. Дівчина обернулася, глянула на порожню ванну кімнату, а коли повернулася, в її горлі застиг дикий крик – з дзеркала на неї дивилася вона сама, але в наряді нареченої. Обличчя в відображенні почало стрімко старіти – шкіра морщилася, в’яла, перетворюючись в моторошний череп.

***

На наступний день Ірина чекала дзвінка від Вадима, але телефон вперто мовчав. Вона не знаходила собі місця і, коли нарешті пролунала мелодія мобільного, дуже зраділа.

– Іріша, тільки не хвилюйся, гаразд? – пролунав голос Зойки – кращої подруги, – мені треба дещо тобі сказати, вибач, що доводиться по телефону …

– Зоя, не тягни, кажи вже швидше, я чекаю дзвінок від Вадика.

– Ой, Ірочка, дарма чекаєш, не подзвонить Вадим уже нікому, вчора вдень він потонув.

Перед тим, як втратити свідомість, Ірина з переляком подумала про те, що коли ворожила на коханого, він уже був мертвий.

***

Минуло три дні з дня похорону Вадима, а Іра не могла прийти в себе. Дівчина розуміла, що випадково сильним приворотом прив’язала мерця, але що з цим робити вона не знала. Жодна гадалка з тих, до кого зверталася Ірина, не могла допомогти. Днем її мучили дикі головні болі і долала така туга, що все частіше приходили думки про самогубство. А вночі приходив потонувший коханий, кликав за собою, простягав руки, говорив про любов, про те, як їм буде добре разом.

Щоночі Вадим невловимо змінювався. Якщо в першому сні він був, як живий, був ласкавий і посміхався своєю хлоп’ячої посмішкою, то в наступні ночі на обличчі і руках Вадима стали з’являтися трупні плями, а поведінка ставала більш жорсткою, замість посмішки його обличчя спотворювала крива посмішка, мрець насильно намагався схопити дівчину за руку.

Сьогодні Ірина так само, як і останнім часом, з жахом чекала ночі. У ліжку вона довго переверталася, борючись зі сном, але втома перемогла. Уві сні дівчина стояла на березі річки у весільній сукні.

– Иришка, кохана, я так чекав тебе! Як ти хотіла – я навіки твій, ти навіки моя, – Іра обернулася і побачила Вадика, такого красивого і ошатного, в строгому чорному костюмі і в білій тонкій сорочці. Відкинувши геть страхи і сумніви, дівчина побігла назустріч милому.

– Кохана, не бійся, не буде боляче, ходімо зі мною, – прошепотів Вадим і взяв за руку Іру, яка безвольно, немов лялька, пішла за коханим. Увійшовши в річку, дівчина глянула на відображення в воді і побачила, що йде рука об руку з утопленим. Вона хотіла закричати від страху, але вода хлинула в відритий рот. Останнє, що побачила дівчина – це моторошну посмішку задоволення на мертвому обличчі свого нареченого.

***

Зоя вже другий день дзвонила подрузі, Іра не відповідала на дзвінки, її мобільний був вимкнений. Мати Ірини жила в іншому місті, тому Зоя вирішила завчасно не панікувати і відвідати подругу. Дівчина довго стукала в двері, але подруга не відкривала. Тут відкрилася сусідні двері і з’явилася голова бабусі:

– Чого стукає? Немає твоєї Ірки! Вже два дні її не бачила і тихо у неї.

– Вибачте, у мене є ключі від її квартири, але одна заходити не хочу. Може, ви складете компанію? – запитала Зоя.

Відкривши двері, Зоя зі старенькою відразу відчули неприємний запах, його джерело знайшли відразу – у ванній, до країв наповненій водою, лежало тіло Ірини, а на її обличчі відбивався справжній жах.

You cannot copy content of this page