Історія про мій службовий роман, що не відбувся

Я, мабуть, майже вперше в житті так заплуталася. Працюю у чоловічому колективі. Жінки у нас також є, але чоловіків більше.

Іноді мені подобається хтось з моїх колег, але я намагаюся тримати себе в руках, і здебільшого вдається. Але нещодавно зрозуміла, що таки закохана у свого колегу. До нього мені подобалися інші, і спочатку він мене не приваблював.

Просто добре було з ним, ми завжди сміялися, він жартував і трохи виділяв мене серед інших співробітниць, писав іноді, але на більше не наважувався.

Якось на корпоративі спробував мене обійняти, я його лагідно відштовхнула, тому що він мені не подобався. Потім поступово ми стали більше спілкуватися, і я зрозуміла, що тягне до нього. Ми завжди сміємось разом і це здорово.

Декілька місяців тому, наші знайомі запросили нас погуляти, він погодився, пішли в клуб, випили небагато, і він мене поцілував кілька разів протягом ночі, але нічого більшого не було, ми просто добре провели час.

Потім особливо уваги не приділяв, зустрічалися на роботі, він завжди вітався, ми спілкувалися, але не напружували одне одного.

Тільки через два місяці він наважився покликати мене погуляти. Ми зустрілися, дуже багато говорили, він розповідав про себе, а потім поцілував. Я зрозуміла, що він хотів більше, але спробувала його зупинити, тому що не хотіла поспішати, ще й з огляду на те, що ми співробітники.

Він не наполягав, не намагався мене змусити, потім згодом сам сказав, що «нам ще разом працювати». Я розумію, це його зупиняє, мене теж. Але він мені дуже подобається. І я не знаю, як найкраще вчинити.

Легко забити на нього і нічого не робити, або спробувати якось ненав’язливо з ним спілкуватися? Зараз спілкуємося, але він не робить жодних дій.

Можливо, я зачепила його своєю відмовою. Я впевнена, що він більше не зважиться на такі кроки. І це мене засмучує, тому що я хочу, хоча б спілкування з ним.