fbpx

Іван був різким, безкомпромісним, цінував тільки свою думку. Мене не насторожило те, що він при першому ж знайомстві з моїми подругами ухитрився нахамити і образити кожну. Після чого виніс вердикт, що вони всі дурні і спілкуватися з ним більше не бажав

Я інтроверт за характером і не легко заводжу нові знайомства, а щоб знайомство перейшло в дружбу мені потрібно набагато більше часу, ніж більшості людей.

Мені треба звикнути до людини, дізнатися її ближче, щоб я могла йому довіритися. Тому справжніх друзів я можу перерахувати на пальцях однієї руки.

Але, як не парадоксально і нерозумно, це відкриття про себе я зробила лише років до тридцяти! Так, ось такий я тугодум. І нарешті стала цінувати тих людей, які поруч зі мною.

Але перш я з власної вини втратила хорошу подругу, з якою ми дружили з п’ятого класу. І як це часто в юності буває, причиною виявився хлопець. Хоча скоріше справа в моїй бесхарактерності.

Мені було 20 років, в любові мені не сильно везло. Але одного разу я познайомилася з Іваном, який мною зацікавився, та й мені він сподобався. По молодості років я прийняла захоплення за велику любов і вирішила спробувати побудувати серйозні стосунки.

Іван був різким, безкомпромісним, цінував тільки свою думку. Мене не насторожило те, що він при першому ж знайомстві з моїми подругами ухитрився нахамити і образити кожну. Після чого виніс вердикт, що вони всі дурні і спілкуватися з ним більше не бажав.

І хоча мені він бачитися з ними не забороняв, але спілкуватися ми з подругами стали набагато менше.
І ось одного разу одна з подруг запросила нас на своє весілля. Дата весілля збігалася з нашою з Іваном річницею знайомства (пів року), і він категорично наполіг на тому, що наша річниця важливіше, що ми повинні провести цей день удвох. І до подруги на весілля я не пішла. Пояснила їй про річницю, сподівалася, що вона зрозуміє.

Але зрозуміло, вона образилася, і спілкуватися зі мною перестала. Після невеликого проміжку часу я зрозуміла, яким дурним був мій вчинок. Я вибачилася перед подругою, ми навіть спробували відновити дружбу, але, як кажуть, розбиту чашку не склеїти. До речі, з Іваном ми через пів року теж розлучилися.

Related Post

Історія життя мого кота Захара, який вмів лікувати людей…Історія життя мого кота Захара, який вмів лікувати людей…

На роботі було не нудно, колектив був дружний. Але от увечері зізнатися було тоскливо йти додому. Телевізор, ноутбук і я. І ось вирішила я завести собі кошеня – все ж

Шанс на нові відносини і справжню любов подарувала випадкова дівчинаШанс на нові відносини і справжню любов подарувала випадкова дівчина

Кажуть, що неможливо змусити себе полюбити. Але чи так це? Я розповім про своє перше кохання. З нею ми познайомилися в одному з найкрутіших таборів. Нас направили в старший загін.