Таміла наш старший продавець мала славу упертої феміністки. Вона вдова, більше 10 років одна живе, виховує одна сина. На чоловіків навіть не дивилася. Самодостатня особа. Вона була частим предметом як глузувань так і заздрості, так як до такої людини як вона не можна ставитися нейтрально.
Начебто і взута і одягнена по моді. А на мужиків нуль уваги. Робота, дім і син.
Багато обпікшись на любовному фронті їй просто заздрили.
А ось вчора потік заздрісників збільшився ще вдвічі. Охоронець Іван давно до неї придивлявся, місяць домагався її телефону, але вона у відповідь тільки жартувала. Іван теж приблизно її віку або трохи старше. Переконаний холостяк, ні бабій, ні ловелас. І забезпечений і житлоплощу має. Що ще треба для щастя людині треба ?? Але Таміла все таки відмовлялася, посилаючись на зайнятість.
Напередодні восьмого березня Іван купив величезний зі смаком букет і прям з ранку вручив його Тамілі. Вона видно розтанула, як я думаю.
Весь наш жіночий колектив про це вручення цілий день перешиптувався.
Ну, а ввечері вже не соромлячись нікого додому пішли разом. Та не додому .. Нашу дорогу Тамілочку Іван повів в самий шикарний в місті ресторан, в якому зробив офіційну пропозицію руки і серця. А закріпити цю справу вони вирішили поїздкою в Єгипет.
Ось такі бувають випадки напередодні восьмого березня.
