Із сестрою чоловіка в сім’ї всі носяться, як із тухлим яйцем. Ах, Віка зʼявилася на світ слабенькою, ах, Віка так намучилася, ах, з Вікою треба бути м’якше.
Намучилась сестра ще в дитинстві, якого не пам’ятає, а те, що з нею потім поводилися, як із кришталевою квіткою, це вже проблеми свекрів.
Розпестили дівчину настільки, що вона взагалі берегів не бачить, відчуває свою безкарність і може коїти все, що їй на думку спаде.
Наше знайомство з нею не задалося від початку. Коли я прийшла в гості до батьків чоловіка, вона зволила виповзти зі своєї кімнати, окинути мене зневажливим поглядом і голосно запитати у брата, що це за бабу він привів у їхній будинок.
Я такого не очікувала і від шоку навіть не знала, що відповісти на це. Просто стояла і кліпала очима. А вона пропустила повз вуха зле шипіння брата, пройшла повз мене зі словами “здається, вона ще й тупа”.
Вже за столом, куди мене в такому стані посадив чоловік, свекруха почала просити вибачення за “різкувату” поведінку дочки. Мовляв, вона натура імпульсивна, але дівчинка так намучилася у дитинстві, три операції перенесла, так довго відновлювалася, що можна заплющити очі на цю її “слабкість” говорити те що думає.
Потім мені вже чоловік розповів, що всі операції сестрі зробили ще до трьох років, і відновилася вона до чотирьох років так, що й не згадує про захворювання. Але батьки все одно вважали її тендітною квіточкою, тому все прощали та постійно намагалися згладити кути.
– Тепер розумієш, чому я не хотів тебе знайомити із сім’єю, – сумно посміхнувся чоловік, коли ми вийшли від його батьків.
Сестра чоловіка до нас за стіл не сіла, прийшла, поклала собі в тарілку їжу і пішла до себе в кімнату, що було просто чудово.
Зараз їй вже двадцять років, але поводиться вона як невихований підліток, якому років чотирнадцять максимум. Для батьків її поведінка – норма, а друзів у цієї дівчини майже немає, що мене зовсім не дивує.
На нашому весіллі, дякувати богу, сестри не було, вона застудилася і лежала вдома з температурою. Свекрухи теж не було, вона сиділа біля дочки, а свекор до них зірвався після реєстрації в РАГСі, але так було навіть краще, хоча чоловік і засмутився.
Після весілля мені доводилося терпіти цю негідницю ще п’ять разів. Це було на святах батьків чоловіка, які я не могла проігнорувати.
Щоразу ця погань говорила якісь гидоти. Якось заявила, що вона зі мною за один стіл не сяде.
– А я знаю, з якого смітника брат її витяг? Раптом вона заразна? У неї ж пика така, ніби вчора з панелі забрали.
І щоразу свекруха намагалася якось згладити ситуацію, а я трималася з останніх сил заради чоловіка, якого трясло від поведінки сестри.
Але нещодавно у мене терпець урвався і я таки зробила те, чого мені хотілося вже кілька років. Я відтягла цю негідницю за волосся, змусивши розплакатися.
Це сталося на святі, яке ми влаштували на честь нашої річниці. Батьків чоловіка ми не могли не покликати, а вони взяли із собою донечку.
І ця донечка, побачивши мою маму, спочатку почала сміятися, а потім на повний голос висловилася.
– А ти взагалі бачив, на яку товстуху перетвориться твоя дружина років через двадцять? Подивися уважніше на її матір!
У моєї мами й так комплекси через вагу, але вона набрала її через те, що вже не перший рік відбувається складне лікування. А ми всією родиною її переконуємо, що вага – це дрібниці, головне, щоб вона одужала.
А тут ця погань сміє таке говорити! Я не пам’ятаю моменту, як підлетіла до сестри чоловіка вчепилася їй у волосся, але коли я вже стала усвідомлювати, вона вже плакала, її волосся нагадувало гніздо, а я тягала її по підлозі. Мене ледве відтягли.
Свято, як то кажуть, вдалося. Свекри зі скандалом поїхали, забравши своє деморалізоване опудало, моя мама мені догану влаштувала, що я надто некрасиво вчинила, тато був просто під враженням від побаченого, і тільки чоловік сказав, що давно настав час так зробити.
– Як ти могла, вона ж ще дитина! – з цими словами подзвонила мені свекруха наступного дня.
Цій дитині двадцять років вона вже вживає міцні напої та димить коли ніхто не бачить, а ще вважає себе в праві говорити подібні речі стороннім людям. Якщо за цей час свекри не змогли свою дочку навчити правил пристойності, це не моя проблема.
З батьками чоловіка ми посварилися, але це навіть плюс. Зате більше не побачу їхню донечку, а якщо й побачу, то думаю, вона мене десятою дорогою обходитиме, бо я й додати можу. Таких треба вчити життю за їхніми правилами.
