Його гроші його, мої гроші – наші

У 2017 році вийшла за кохану людину заміж, народила двох дітей, доньку та синочка. Я завжди була прямолінійна і завжди говорю правду. Він раніше ображався, але ми мирилися і так прожили до певного моменту. Мій чоловік трохи тупуватий, у прямому розумінні цього слова. Він нічого не може зробити сам, тобто прийняти рішення, розпоряджатися фінансами тощо. По дому допомагає, коли я говорю, і взагалі йому постійно потрібно щось говорити. Сам по-чоловічому він не зробить.

І ось чергова сварка і чоловік, не як завжди мовчав, а почав на мене кричати, ображати. У результаті не спілкуємось вже 5 днів, я образилася. У його квартирі він робить ремонт. Хотіли його квартиру продати додати грошей і купити більшу квартиру в іпотеку. Вранці йде, увечері приходить, а я сиджу з маленькими дітьми вдома.

Я все розумію, що він стомлюється, що дуже важко, але я теж втомлююся. До того ж він іде і коли приходить, жодного разу не поцікавився, як ми з дітьми провели день, що потрібно докупити в будинок з продуктів. Гроші в нього всі, мені він їх не переводить, мовляв, це ж мої відпускні, хоч би дав, щоб доньці суміш купити, а синові фруктів.

Я отримую хорошу допомогу на дитину, але чомусь все в будинок і його квартиру. І двері вхідні купила, і за кредит заплатила, і борг віддала, і все, подушки безпеки більше немає. Раніше за фінансами так не стежила, все було наше, що захотіли, то й купили. Але коли він почав отримувати трохи більше, гроші стали лише його. А мої гроші наші. Мені прикро.

Але все одно він купує щось у будинок, але знову ж таки, тільки коли я говорю. Зараз ми знову посварилися, і він вночі пішов з дому. Я все одно переживаю, але всередині злість сидить, він вважає, що має рацію він і його підтримує вся його сім’я і моя мама, а я як завжди правду сказала і в результаті для всіх погана. І йти не куди, та ще й маленькі діти. А ось таке ставлення не хочу терпіти

Не знаю як бути. Люблю його, але останнім часом він занадто багато на себе бере словесно, дозволяє багато, перечить, сперечається (навіть коли він не правий). Я теж не ангел, і характер не цукор, але ніколи не бігтиму з корабля.