Катя познайомилася з Ромою в громадському транспорті. Як з’ясувалося, у їхніх батьків поряд знаходяться дачні ділянки. З тих пір вони зустрічалися і через деякий час вирішили розписатися.
Все було чудово. Ні сварок, ні скандалів. Загальний бюджет, все обговорювали. Через кілька місяців Рома висунув пропозицію з’їздити на кілька днів в подорож, а там він романтично запропонував їй вийти за нього заміж.
Вони разом вирішили, що весілля буде скромним. Запросять лише найближчих. І рушили в РАЦс, щоб подати заяву.
Так ось, в РАЦСі Рома сказав Каті, що він не хоче, щоб вона не брала його прізвище. (хоча прізвище у нього цілком пересічне, поширене і нічим не примітне.
Про жодні блакитні крові не може бути й мови. У Каті – теж цілком звичайне.) Катя не могла повірити почутому. Що це за фокуси? І його, і її батьки були раді їх союзу. Тільки ось як бути з прізвищем?
– Знаєш що, швидше за все, створити сім’ю було поспішним рішенням, – сказала вона з образою в голосі і мало не плачучи.
– Якщо у тебе немає наміру дати своє прізвище дружини, то для чого тоді взагалі одружуватися?
– Тому що я тебе дуже люблю, тільки для чого тобі змінювати своє прізвище? Це ж так клопітно і проблематично. До чого ці складності?
– Жінка (працівник РАЦСу), яка брала у них заяву, сиділа з округленими очима. Принаймні, за словами Катерини.
– Якщо для тебе це проблема, то сім’ї у нас з тобою не вийде.Дівчина забрала назад заяву, розірвала її і втекла. Повернулася вона в їх квартиру, де вони разом жили, по-швидкому зібрала речі, взяла частину того, що вони разом накупили за прожиті місяці.
Принаймні те, що більше підходить жінці, а йому залишила мультиварку, комп’ютер, електрочайник.
Рома не міг зрозуміти, що відбувається, чому вона так роздратувалася. І що за пристрасті з приводу прізвища. Адже сім’я – це загальне. Це спільне. Але хіба тут може йти мова про якусь сім’ю…
