– Лізо, що відбувається? Куди ти збираєшся? Навіщо тобі валіза? Ви вирішили їхати у весільну подорож?
– Мамо, я просто їду.
– Куди?
– Ще не знаю, може до бабусі…
– Ліза, бабуся завтра сама приїде, у тебе ж весілля.
– Весілля не буде!
– Що ти таке кажеш? Гості збираються… Ти вирішила нас зганьбити? Наречена втекла з-під вінця. Нас не зрозуміють!
– А ти, мамо можеш зрозуміти, що Андрій зараз з Іркою на сіннику?
– З якою Іркою? Іркою? Моєю племінницею? Тітки Каті донькою?
– Так! З нею! Я зайшла в самий непідхожий момент, їхня білизна летіла в різні боки. Просто хотіла уточнити дещо з нареченим.
‐ Ти напевно помилилася! Ірка була з кимось іншим.
– І цей інший в образі Андрія біг за мною і присягався, що ще нічого не було.?А Ірка іржала на всю вулицю! Дзвони запрошеним – весілля не буде! Я їду.
Мати Лізи замовкла. До весілля було практично все готове. Кафе… Треба відмовитись. Чим швидше, тим краще.
А замовляла мати нареченого, от хай сама й висьорбує, все з вини її сина. Повідомити, чи вона вже знає? Ганьба яка, перед самим весіллям.
– Маріє, – до будинку влетіла мати Андрія. – Де Ліза? Що сталося? Перед самим весіллям вирішила свій характер показати?
– Характер? А твій син чим зараз займався? Перед самим весіллям показав свою гнилу натуру?
– Як ти можеш говорити таке про свого майбутнього зятя?
– Весілля не буде! Знайдеться інший зять.
– Подумаєш, застукала! Весілля ще не було, зрада не рахується. І взагалі, чого її понесло туди? Сиділа б спокійно вдома, нічого б і не впізнала. І не було нічого, Андрій мені все розповів, не встигли, бо прибігла твоя недоумкувата.
– Це твій не від великого розуму на іншу поліз перед самим весіллям! Розгрібайте свої проблеми самі!
– Маріє, поговори з дочкою! Все готове, гроші внесено, продукти вже почали готувати.
– Так є ж у вас наречена, от і грайте весілля! Я доньку насильно заміж віддавати не буду.
– Так вона ж по своїй добрій волі йшла.
– Ішла, та не дійшла! Іди. Не буде весілля!
Мати нареченого пішла.
– Дякую, мамо. Я до бабусі, поки там поживу, а потім буде видно. Автобус за пів години.
– Гроші візьми. Ось тут все, що ми на весілля збиралися вам подарувати, знадобляться. Батьку сама все поясню.
– Вибач, мамо.
– Ти не винна. Біжи, щоб не запізнитися.
Марія зателефонувала всій рідні, яка ще не встигла приїхати, вибачилася, але пояснювати нічого не стала.
Катерині дзвонити не хотіла, напевно, вона вже все знає. Це через її дочку все сталося. Кого звинувачувати? Ірку, Андрія?
Село гуло і розділилося на два табори. Деякі звинувачували Лізу – могла і пробачити. Але більшість вважали, що вона все правильно зробила.
Ірина, що так хотіла отримати Андрія, залишилася одна. Андрій після цього поїхав. Намагався знайти Лізу, вибачався у всіх соціальних мережах, але домігся лише блокування.
Минуло десять років. Ліза одружена. Родичів на весіллі не було, лише мати та батько Лізи. Сім’я часто приїжджає до батьків. Їхній шестирічний син незабаром піде до школи.
Андрій одружився, але додому не їздить. Відразу після весілля приїхав, але мало не втратив дружину. Несподівано з’явилася Ірина, та сама.
Вона так і не вийшла заміж, без Андрія не може жити. Чоловіків багато, але кохання одне. Встояв, але наступного ранку поїхав назавжди.
Ірина так і залишилася сама, заміж не вийшла, дітей немає. Гуляє, бенкетує. Катерина, мати Іри, звинувачує у всьому Андрія.
Йому ж тоді пропонували одружитися, все було готове, наречена втекла, заміна знайшлася. Але ні, Андрій теж утік. Не влаштувала його Ірка. І що було потрібно цьому цапу? Гострих відчуттів? За що боровся…
Як ви вважаєте, слушно вчинила наречена? Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки!
