Зі мною сталося випадкове знайомство, яке повністю змінило мою долю, а здебільшого думки про відносини с одруженими чоловіками.
Я просто на зупинці запитала як доїхати до потрібної мені станції метро. Нам виявилося по дорозі. Ми говорили про погоду, про наше місто, про роботу. Він мене провів до будинку.
Ми не про що не домовлялися. Я знаю, що відразу йому сподобалася, але він був одружений. А через кілька днів він просто зустрів мене з роботи. І все закрутилося якось.
Я намагалася не думати про його сім’ю і дитину. Мені просто з ним було затишно і спокійно. Наші стосунки тривали трохи більше пів року. Ми завжди зустрічалися на нейтральній території, але одного разу він запросив мене до себе додому
. І я зламалася, я просто не могла в чужій сімейній квартирі, де все нагадує про дружину, його любити. Так ми і розсталися. Трохи пізніше я вийшла заміж, народила сина, але відносини з чоловіком все одно не склалися.
Я виховую сина одна. Чоловіки приходили і йшли. Минуло 9 років і одного разу побачила того самого чоловіка у Фейсбук. І все почалося знову: листування, дзвінки, зустрічі. Я літала на крилах.
Але він все одно залишався одружений і міняти нічого не збирався. Рідкісні зустрічі, готелі, невеликі прогулянки. На цей раз я витримала майже два роки. Знайшла в собі сили розлучитися знову. Тепер пройшов ще рік і я знаю, що більше повторювати нічого не буду. Але не проходить і дня, щоб я не згадувала про нього.
