Дві дочки замість синочка: моя сільська історія…
У далекому 84 році я познайомилася зі своїм майбутнім колишнім чоловіком. Він проходив строкову службу, а я там прожила все своє життя. Зустрілися ми близько півроку – для мене це була перша любов. Коли у Саші закінчилася служба, він зробив мені пропозицію і покликав з собою. Сказав, що весілля зіграємо, поживемо з його батьками, та й потихеньку собі в його селі будиночок побудуємо. Він з такою любов’ю згадував свої рідні краї, що і я заочно полюбила глушину.
Зібралися, та поїхали. В інституті захистила на місяць раніше диплом і попросилася на розподіл в сільську школу (я вчитель початкових класів) і так як бійки за це місце не було – мені пішли на зустріч.
Коли приїхали, я відчула величезне розчарування. Як міський жительці мені було дикістю, що “в той час як наші космічні кораблі борознять простори всесвіту”, тут ходять по воду до колодязя, миються в лазні раз на тиждень, перуть в річечці, будинок складається з однієї кімнати з піччю, вона ж кухня , їдальня, спальня. Але я намагалася стійко переносити тяготи і не скаржилася.
Зі своєю майбутньою свекрухою ми в цілому знайшли спільну мову, разом готували, прали, вона мене вчила працювати в городі, та доглядати за живністю. А ось свекор був занадто владним, жорсткою людиною, а коли випивав (а це траплялося досить часто) взагалі ставав некерованим.
Через 2 тижні після нашого приїзду була призначена дата весілля. І двоюрідна сестра Саші покликала мене в місто купувати плаття і там-то розповіла, що півсела мене недолюблює. Виявляється, Саша видатний був наречений, і багато дівчат в нього закохані, але він трохи перед армією зустрічався з донькою голови – Мариною і вона обіцяла його чекати, але після зустрічі зі мною він написав лист і припинив всі відносини. Тепер Марина точить на мене зуб, і сестра попросила бути обережною.
Весілля нам і зіпсували розбірками і з’ясуванням відносин. А на ранок побачили, що хтось прибив до нашого паркану похоронний вінок. Але в цілому життя після весілля пішло в спокійне русло – мені восени дали перший клас, Сашка працював механіком.
Все було добре, та ось тільки 2 роки у мене не виходило завагітніти. І тільки чоловік вже почав бубоніти, що я безплідна – вагітність. Він мене на руках носив, дуже хотів сина, вже і придумав, що назвемо Олегом, але у нас народилася дочуля. Посумував Сашка трохи і став мене вмовляти на другого малюка. Хоп – і народилася друга донечка. Катюша і Танюша – погодки. Я вся поринула в побутові проблеми – випрати пелюшки, так одяг двох малюків в річці або додому купу відер натаскати – це справа серйозна, та й малятка галасливі, активні. А ось чоловік став шукати причини, щоб рідше бувати вдома, збиралися компаніями з друзями, пили, веселилися. На мої прохання допомогти агресивно реагував, став замахуватися. Але останньою краплею було те, що “добрі люди” мені розповіли, що він став походжати до Маринки. На моє пряме запитання чоловік відповів, що Марина обіцяє йому народити сина, не те, що я.
У підсумку я зібрала речі і поїхала з дівчатками до батьків. Свекруха в листах писала, що після нашого від’їзду Саша переїхав до коханки, тільки ось вона йому народила третю дочку, і згодом цього він зовсім злетів з котушок … Повернувся до батьків, сильно пив, навіть десь наркотики діставав. Так він проіснував п’ять років, а потім здоров’я не витримало.
Мені зустрівся на життєвому шляху справжній чоловік, який полюбив мене і моїх дівчаток, став їм добрим батьком. І у нас народився синок.
Тепер я вже чотири рази бабуся і сподіваюся, що це не кінець.
