Познайомилися Юра та Аня в інституті, покохали одне одного майже з першого погляду, але шлях на щастя виявився дуже важким. Довелося пройти через безліч випробувань, перш ніж вдалося стати чоловіком і дружиною.
Але історія не про це, історія про те, що було після весілля. Труднощі, через які доводиться пройти, щоб досягти коханої людини, тільки загострюють почуття, але коли вже все – фініш, і твоя кохана стає тільки твоєю, і ти можеш проводити з нею скільки завгодно часу, то вже немає того феєричного відчуття від близькості.
Так було і в Юри з Танею. Вони одружилися, поступово налагодився побут, почали робити кар’єру. Працювали в одній організації, не лише бачили одне одного щодня, а й ділили один кабінет. І одного разу зрозуміли, що романтика повністю пішла з їхнього життя.
Вони помітили, що стосовно одне одного нічого, крім роздратування, більше не відчувають і чим далі, тим стосунки ставали гіршими. Тоді Ганна зробила типову для таких сімей помилку. Вона вирішила народити дитину, сподіваючись, що колишні почуття повернуться, стосунки знову налагодяться.
Але ситуація не тільки не покращилася, а, навпаки, все стало набагато гірше. Багато жінок після народження дитини виглядають не найкращим чином, у всіх є післяпологова депресія.
Такі зміни в Ані настільки дратували Юру, що він став замість того, щоб допомагати дружині, довше затримувався після роботи, а коли приходив, був дуже агресивний і весь час усім незадоволений.
Малій виповнився рік, і Аня зрозуміла, що більше не може терпіти, і вирішила піти. Зібрала речі, забрала дитину та повернулася до батьків. Юра навіть заперечувати не став. У батьків Ані легше не стало. Звичайно, мама допомогла їй у догляді за дитиною, але й за Юрою Аня теж сумувала дуже.
Допоміг їй у цій ситуації її тато. Дивно, але людина, яка була так проти цього шлюбу, якій так не подобався Юрко, підказав у чому помилка, і як їй повернути кохання чоловіка. Проблема сім’ї полягала саме в Ані.
Тому що і їй і Юрі мало вже скоро було виповниться тридцять, а в тридцять років уже не такий погляд на життя як у двадцять. Юра, так би мовити, подорослішав, став дорослим самостійним чоловіком, а Аня як була “в мізках” студенткою, так і залишилася.
Це виявлялося у всьому, починаючи від манери одягатися, до вчинків та поведінки. Тато порадив Ані змінити абсолютно все – зачіску, стиль одягу, зайнятися хоч якимось видом спорту, вчити щось нове, адже в інституті простіше – ходиш на пари, тебе вчать, і кажуть що вчити.
А коли тобі майже тридцять, треба самому працювати над своєю освітою. Людина весь час має вчитися чогось нового, чимось цікавитись, і тоді й іншим людям буде з нею цікаво. Прожила Аня з батьками десь пів року, татовими порадами скористалася всіма.
Коли через пів року вона вирішила повернутися до Юри, чоловік її просто не впізнав. Тепер вони мають другий медовий місяць. Головне, щоб Ані вистачило терпіння й надалі тримати себе у формі.
