У мене є подруга дитинства, дружимо досі, до того ж вона ще й хрещена моєї дитини. Заміж я вийшла раніше за неї на два роки, відтоді минуло вже понад двадцять років. Дружимо сім’ями, постійно збираємось на свята, тому все їхнє життя у мене на очах.
Коли дізналася, що вони розлучаються, це стало для мене великою несподіванкою. Я злякалася, і стала аналізувати, як таке могло статися. Порівняла наші з чоловіком стосунки і їх, при тому, що я виходила заміж за хлопця, що сподобався, без такої божевільної пристрасті, як у них.
Подруга свого чоловіка контролювала, він звітував за кожен крок, якщо затримувався хоч на пів години, одразу дзвонила: «Ти де? Коли будеш, із ким зараз»? Добре якщо б він давав привід для ревнощів або був помічений у чомусь, але він порядний, все для сім’ї, дітей.
Якось він заїхав до нас, заздалегідь попередив її, що буде у нас, так кума за вечір зателефонувала йому разів п’ять, крім того, ще подзвонила мені, і уточнила, чи у нас її чоловік. Навіть мене це здивувало, у мене такої дурної звички немає. Я ніколи не перевіряла кишені чоловіка, навіть перед пранням, привчила всіх домашніх кидати речі у прання, лише перевіривши кишені, щоб я не витрачала на це час. Телефон його ніколи не чіпала, просто навіть не думала про це.
На роботу я дзвоню чоловіку лише у разі нагальної потреби, у них це не вітається начальством, може заважати роботі. Якщо чоловік затримувався довше, ніж години на дві-три, тоді дзвоню, щоб дізнатися чи все гаразд. І то тільки після випадку, коли він упав і зламав руку дорогою додому і його забрала швидка в травмпункт.
І що в результаті вона досягла своїм контролем? Йому це набридло і як тільки діти подорослішали, старша дочка вже вийшла заміж, пішов із сім’ї після чергового сандалу, попри те, що раніше він її дуже любив, але вона не цінувала це.
