З появою соц. мереж стало знайомиться і спілкуватися куди простіше, ніж раніше. І ось в один із днів мені написав хлопець. Аватарка у нього була жахлива і я довго не хотіла давати свій номер. Але потім все ж подумала, що дам номер, поспілкуюся, не сподобається – завжди можна відмовитися від спілкування. І наше спілкування закрутилося.
Ми два тижні спілкувалися тільки телефоном. Щовечора він дзвонив мені коли йшов від друзів і ми могли по 2-3 години базікати. І, зізнаюся, я чекала цих дзвінків з великим нетерпінням. В результаті з’ясувалося, що це не він був на аватарці, а його знайомий, у якого він тоді був у гостях. І я зітхнула з полегшенням. На телефон надіслав мені свої фотки і я мала уявлення про його зовнішність. Звичайно це був не Бред Пітт, але щось цікаве в ньому було.
Через два тижні нашого спілкування ми зустрілися. Нічого особливого при зустрічі не відбулося, ми просто пішли прогулялися в моєму районі.
Але наші дзвінки так і тривали, потім ще одна зустріч і ще одна. Ніяких натяків на відносини не було ще в перебігу двох місяців, але він мені вже дуже подобався.
Я закохувалася в нього з кожним дзвінком, з кожною зустріччю. І коли ми бачилися, то для мене вже не існувало світу навколо нас. Ми йшли вулицею, а я могла не помічати своїх знайомих і не віталася. Я бігла до нього, а о 5 ранку поверталася додому. Я приводила його до себе ночами, він залазив в кімнату через вікно, благо приватний будинок у нас. І так само вранці він йшов.
Ніяких вимог не було, я не наполягала на офіційних відносинах, а він їх не пропонував. Він так само продовжував ходити гуляти з друзями, і, як з’ясувалося, заводив відносини з іншими дівчатами. А я як і раніше не ставила ніяких рамок наших відносин, просто була щаслива від наших зустрічей з ним.
Хочу сказати, що цей хлопець за короткий термін перевернув мій світ з ніг на голову. До його появи в моєму житті я не знала, як можна розважатися і проводити весело час з друзями.
Іноді були й серйозні кроки з його боку, які говорили мені про те, що я йому не байдужа. Але потім наше спілкування стало зменшуватися, він став рідше телефонувати, раз в тиждень. А потім в його компанії я познайомилася з іншим хлопцем. І якось так вийшло, що той хлопець запросив мене на побачення, а я на зло і погодилася.
А потім зателефонувала попереднього і запитала типу “Ну ти ж не проти, якщо я піду з ним на побачення?” На що була відповідь “Ні, не проти, він хороший хлопець, йди”.
У цей момент мій світ звалився. Я тоді була на роботі, але не могла стримувати сліз. Вони просто котилися градом аж до самого вечора. Не могла повірити в таку зраду, що мною покористувалися і передали далі іншому.
Ось так любов затьмарює розум і дівчата не бачать всієї картини ясно, а тільки вірять в те, що сам собі придумали.
Я не хочу сказати, що це сумний досвід. Цього хлопця я ніколи не забуду, і шматочок серця мого йому все одно належить. І я рада, що він був в моєму житті, нехай зовсім небагато.
