Кулінарні уроки від озвірілого і втомленої дружини.
П’ять років тому у нас в родині сталося диво – народилася дитина. Ми з дружиною були невимовно раді. Кілька років безуспішних спроб – і успіх!
Дружину виписали з пологового будинку. Почалися будні немолодих батьків. Перший тиждень дружина валилася від втоми й спала на ходу. Дитина не давала їй відпочивати. Потім піднялася температура.
Написав на роботі заяву на відпустку без утримання. Якщо з усіма проблемами ми розібралися, то питання приготування їжі стояло наріжним.
Харчуватися їжею з кафе більше було неможливо. Донька не злазила з рук дружини. Доходило до смішного. Дружині довелося якось навіть в туалет брати доньку. Дитина відчувала підміну і зі мною бути не хотіла.
Я не вмів готувати зовсім. Приніс на кухню крісло, підсунув стіл. Почав вчитися готувати під “чуйним” керівництвом озвірілої від втоми й стресу дружини.
Щоб зрозуміти, наскільки вона озвіріла, просто уявіть Гордона Рамсі. Ну так от, цей Гордон Рамсі просто ангел у порівнянні з не голодною дружиною.
Моя суто інтелігентна жінка почала через слово вставляти мати, коли я брав не той ніж або неправильно різав м’ясо. До кінця першого тижня такого “навчання” я навчився готувати перші страви і м’ясо (макарони й картоплю і до цього вмів варити).
Потім став готувати випічку і салати. Третій тиждень навчання йшло легше – я менше тупив, став все різати й чистити на порядок швидше.
До кінця третього тижня взагалі вигнав дружину з кухні, оскільки її їдкі коментарі тільки заважали.
Місяць жорсткого навчання кулінарії закінчився – я вийшов назад на роботу. Та й дружині стало легше. Вона змогла “знайти спільну мову” з дитиною.
Зараз готую тільки в вихідний. Нещодавно вже моя мама запитала, яким чином я навчився так смачно готувати. Відповів, що під чуйним керівництвом дружини. Чуйним і матірним.
