Застрягло на дереві кошеня, хто б міг подумати, що це допоможе мені налагодити особисте життя.
Поспішав вранці на роботу. Одягнув нові штани, а на вулиці як на зло злива почалася. “Гаразд, прорвемося!” – подумав я і взяв величезну парасольку-тростину.
Йшов акуратно, щоб не заляпати штанини, як раптом крізь краплі, почув жалібне і наполегливе “Мяу!”.
Невідома сила змусила мене висунути носа з-під парасольки – і біля багатоповерхівки на дереві я побачив кошеня.
Білий, промоклий наскрізь, він сидів на хитних гілках, злякано кликав на допомогу. “Ти – не супергерой і точно не Тарзан, щоб по деревах лазити. На роботу запізнишся, та ще й нові штани зачепиш об гілку!” – торочив внутрішній голос.
Але залишити бідолаху в біді я категорично не міг. На кого ж йому ще розраховувати, якщо не на мене?
Кинув на землю речі і поліз на дерево. Добре, кошеня забралося невисоко, зняти його з гілки не склало труднощів.
Коли я тягнувся до гілки то краєм ока побачив, як з боку житлового будинку біжить дівчина в халаті і капцях.
Виявилося, цікаве кошеня досліджувало балкон і вивалилося з третього поверху.
Пропажу господиня помітила не відразу, схвильована і в сльозах, вона дякувала за порятунок свого породистого вихованця.
Як вибачення за доставлені мені незручності запросила на чай.
На роботу я тоді, звичайно, запізнився. Поки сушився мій одяг, ми розмовляли. Взаємна симпатія виникла відразу. Тепер на чай з ночівлею заходжу регулярно.
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…