Застрягло на дереві кошеня, хто б міг подумати, що це допоможе мені налагодити особисте життя.
Поспішав вранці на роботу. Одягнув нові штани, а на вулиці як на зло злива почалася. “Гаразд, прорвемося!” – подумав я і взяв величезну парасольку-тростину.
Йшов акуратно, щоб не заляпати штанини, як раптом крізь краплі, почув жалібне і наполегливе “Мяу!”.
Невідома сила змусила мене висунути носа з-під парасольки – і біля багатоповерхівки на дереві я побачив кошеня.
Білий, промоклий наскрізь, він сидів на хитних гілках, злякано кликав на допомогу. “Ти – не супергерой і точно не Тарзан, щоб по деревах лазити. На роботу запізнишся, та ще й нові штани зачепиш об гілку!” – торочив внутрішній голос.
Але залишити бідолаху в біді я категорично не міг. На кого ж йому ще розраховувати, якщо не на мене?
Кинув на землю речі і поліз на дерево. Добре, кошеня забралося невисоко, зняти його з гілки не склало труднощів.
Коли я тягнувся до гілки то краєм ока побачив, як з боку житлового будинку біжить дівчина в халаті і капцях.
Виявилося, цікаве кошеня досліджувало балкон і вивалилося з третього поверху.
Пропажу господиня помітила не відразу, схвильована і в сльозах, вона дякувала за порятунок свого породистого вихованця.
Як вибачення за доставлені мені незручності запросила на чай.
На роботу я тоді, звичайно, запізнився. Поки сушився мій одяг, ми розмовляли. Взаємна симпатія виникла відразу. Тепер на чай з ночівлею заходжу регулярно.
Раніше Олена завжди чекала два свята. Свій день народження і Новий рік. У цих святах…
Ліля швидко складала продукти на касі в сумки, готуючись нести їх кілька зупинок. Можна було…
Рівно о шостій годині Ганна зайшла в квартиру. -Доню, привіт! – з кухні визирнула мама.…
Оксана стояла біля старої хвіртки й дивилася на двір, у якому виросла. Тут усе було…
- Юля, ти хоч розумієш, як це виглядає збоку? Сусіди запитують, чому онуки на всі…
- Ти вже купила мамі подарунок? – Кирило навіть не привітався, одразу перейшов до справи.…