Марія неодноразово чула від родичів і друзів, що їй треба бути трохи ніжнішою з чоловіком.
— Ти ж не хочеш, щоб він втік від тебе, — говорила мати Марії.
— Куди він подінеться? У нас спільні діти, — відповідала Марія.
Відчуваючи повну свободу дій, Марія багато разів починала сварки з Миколою з найменшого приводу. Мовляв, вона втомилася після дня з дітьми, а її чоловік не може зробити якусь дрібницю. При цьому вона не могла заперечувати, що Микола справді їй допомагав. Він завжди був радий і по кухні щось зробити, і з дітьми посидіти чи відвезти їх у садок.
Але цього було замало. Сварки тривали, претензії сипалися на голову Миколи постійно доти, поки сама Марія не стукнула кулаком по столу.
– Всі! Бачити тебе більше не хочу! Подаю на розлучення. Краще самій з дітьми бути, ніж із таким, як ти!
Микола сперечатися не став і найближчим часом з’їхав до батьків. Документи про розлучення швидко оформили, аліменти призначили, а Марія нарешті відчула себе вільною.
Спершу Марії було непросто залишатися наодинці з дітьми. На щастя, їй допомагали мама та колишня свекруха. Та й Микола регулярно приходив поспілкуватися з малечею, приносив подарунки та солодощі.
Такий стан справ цілком влаштовував розлучену Марію. Однак вона не врахувала, що у житті Миколи може з’явитися нова особа.
Нею стала Наталя, теж розлучена одинока мати. Микола одразу з’їхався з нею, а через 4 місяці зробив пропозицію. Після весілля Марія з дітьми бачили Миколу все рідше. Аж до того, що він перестав з’являтися на сімейних святах, обмежуючись лише вітаннями по телефону.
Марія бачила, як неприємно дітям від такого ставлення. Тому вона зателефонувала Наталі з вимогою відпускати час від часу Миколу.
— Він же їхній батько, зрештою!
— Я його не тримаю, — відповіла Наталя. – Він доросла людина, ходить, куди хоче. Якщо такі проблеми, то їх варто обговорити насамперед із самим Миколою.
«Бреше ж!» — подумала Марія після розмови з Наталею. Тільки після її появи Микола змінився, отже, вона на нього якось вплинула. Адже дітей справді шкода. Вони люблять батька і раді кожній його появі. А тепер вони починають почуватися непотрібними.
Коли Марії все ж таки вдалося додзвонитися до Миколи і висловити своє обурення з приводу його поведінки, вона почула несподівано різку відповідь:
— Та відчепись ти вже від мене! Навіть після розлучення ти постійно торочиш, що я зайвий, що від мене ніякої користі і таке інше. А коли мене немає, то я знову поганий. Мені набридло це слухати! Тим більше, що я починаю чути те саме і від наших дітей. Я втомився і хочу перерву. Тому прошу – Наталю не чіпай, вона тут взагалі ні до чого. І перестань накручувати дітей. Це нічим добрим не закінчиться.
Після цієї розмови Марія спробувала залишити Миколу в спокої. Їй було важко, але було й страшно, що якщо вона виявить звичний натиск, то втратить контакт із колишнім чоловіком на довгий час. Схоже, їй справді потрібно було бути ласкавішою. Але що вже вдієш.
Заради дітей вона готова багато на що. Навіть на терпіння.
