Мені 30 років, чоловікові 34, синові 8 місяців. З чоловіком зустрічалася три місяці і я завагітніла, повідомила йому, спочатку він приїхав з тортом і квітами потім через кілька днів запропонував не квапитися з дитиною, сказав поки рано для дитини якщо позбудишься все одно я буду з тобою.
Я сказала що робити цього не збираюся, він пропав на тиждень, а потім з’явився і запропонував одружитися. Без весілля, без загсу, просто цивільний шлюб. Я погодилася бо думала що зганьблю свою сім’ю якщо принесу в подолі, адже я така завжди правильна була.
Тут швиденько познайомили батьків затіяли ремонт в його будинку, все вибирала його сестра або мати аж до тюлів і люстр. Моєї думки ніхто не запитав, я проковтнула образу, а в день новосілля після всіх гостей він накричав на мене. Мовляв, що я не допомагаю його сестрі накривати стіл його батькам, через місяць він нагримав на мене, за те, що я перебила його сестру.
В цей час у мене був 4 місяць вагітності, він нервів пішла кров з носа, я була в шоці адже я любила його до втрати пульсу, а він ….
Я знову пробачила бо завжди думала про дитину куди я з нею піду. Всю вагітність я працювала без вихідних у мене були незначні борги, він відмовився допомогти мені виплатити і мені довелося працювати до 8 місяців вагітності, за весь цей час він дорікав мені, що мої родичі нікчемні люди і я така ж.
Часом вибачався зізнавався в любові, я пробачала. В день виписки з пологового будинку він знову закотив скандал. За ці 8 місяців після пологів я стільки плакала,все приховую від рідних не хочу ганьбитися, перетворилася в опудало від недосипу і втоми.
А сьогодні він зізнався, що хоче як раніше сісти в машину підчепити дівок і кататися. А я сиджу чекаю його кожен день з роботи, готую, прибираю, щоб йому було комфортно.
А він користується мною тільки і відмовляє в близькості, або отримує задоволення тільки він. А я встигла чи ні це мої проблеми.
Я так втомилася від всього, хочу додому, до рідного дому. Я розгублена, я не думала, що я буду любити людину і не відчувати взаємності.
