Шукаю попутника, відносини не пропонувати.
У жовтні минулого року я розлучився зі своєю дівчиною. Дуже хотілося змінити обстановку і рвонути в січні-лютому абикуди, де тепло. У результаті вибрав Бразилію.
По-перше, я ніколи не був в Бразилії. А по-друге, я зовсім ніколи-ніколи не був в Бразилії!
Якось обмовився на роботі, що хочу поїхати помандрувати. Якимось дивним чином новина докотилася до відділу маркетингу.
Увечері вдома п’ю каву і ось в фейсбук приходить повідомлення, що одна особа (назвемо її Аделаїдою) з відділу маркетингу хоче впасти до мене на хвіст. Ну так от.
Саме ця Аделаїда пише в особисті повідомлення, що не проти поїхати зі мною до Бразилії. Звісно, поїхати вона хоче за мій рахунок.
Я так подумав: “опа, не доведеться шукати борделі в цій далекій країні”. Погодився. Обмінялися телефонними номерами.
На другий день спілкування її тон абсолютно змінився. Вона стала розмовляти так, ніби це не я оплачую їй переліт, проживання та інші задоволення, а навпаки.
На третій день вона заявляє, що хоче, щоб ми жили в різних номерах. Оце так!
На четвертий день вона захотіла, щоб я сплатив їй квиток не в економ-класі, а в першому, причому я повинен був летіти в іншому класі.
На п’ятий день я не став чекати нових запитів і подумав: “нафіг мені весь цей геморой? Полечу один”.
Сказав їй, що вона нікуди не летить, на що Аделаїда влаштувала мені істерику. Сказала, що вже почала готувати закордонний паспорт і що я взагалі погана людина і даром нікому не потрібен.
Не буду сперечатися з Аделаїдою. Можливо, я дійсно погана людина. Можливо, я дійсно нікому не потрібен. Але я точно не олень.
Ірина нервово перебирала чотки з дерев’яних намистин — подарунок доньки з Балі. Тридцять п’ять років…
— Заїдьмо до церкви, — запропонувала Поліна. Вадим подивився на дружину й усміхнувся. Вони були…
Баба Галя стояла біля вікна, дивлячись на дітей, що грають. Гнат повернувся додому надвечір. Дружина…
У їдальні ліцею №6 завжди було чутно запах горохового супу, що підгорів, і зачерствілих скоринок…
- Треба бути терпиміше, Оленко! - пролунав у слухавці вкрадливий голос свекрухи. - Терпиміші -…
Тамара Іванівна повільно йшла вздовж стелажів величезного супермаркету, розглядаючи полиці з різноколірними упаковками. Вона ходила…