Нещодавно не стало мого тата. У мене був багатий батько, для якого гроші ніколи не були проблемою. Він вів успішний бізнес, купував нерухомість та жертвував багато коштів на благодійність. Тато був для мене прикладом справжнього чоловіка.
Останні кілька років ми бачилися не дуже часто. Але коли наші зустрічі траплялися, це давало мені відчуття того, що я знову став дитиною. Ми разом ходили на рибалку, дивилися футбол та говорили про політику.
Тато постійно питав, коли ж я нарешті розсудливим і знайду собі дружину. А я жартував, що назавжди залишусь неодруженим.
З моєю рідною сестрою Наталкою у мене стосунки ніколи не складалися. Було в ній щось чуже і мені невідоме. Та й із батьком вона теж не контактувала. Коли ми бачилися втрьох, від неї завжди віяло якимось холодом, ніби вона у всьому шукала собі якусь вигоду.
Це особливо проявилось, коли ми зустрілися з нотаріусом батька. Наталя була в передчутті заповіту. Вона сподівалася отримати пристойну суму, адже ми з нею були єдиними спадкоємцями. Я ж особливо ні на що не розраховував, бо мені від тата й не треба було нічого.
Вердикт нотаріуса шокував сестру. Виявилося, що свою частку в бізнесі батько продав, а всі заощадження переказав до різних фондів допомоги дітям.
У нього залишався розкішний особняк з шикарним садом, де ми часто бували. А ще занедбаний будинок, що знаходився за містом. Перший дістався Наталці, а другий мені.
Ви б бачили, як вона тріумфувала. Щоправда, новина про гроші її дуже засмутила. Але бодай особняк отримала, чого вже там. Я ж, зізнаюся чесно, спочатку трохи розлютився.
Просто мені було незрозуміло, навіщо батько залишив мені будинок, у якому навіть жити не можна. Не можу сказати, що я заробляю достатньо, щоби зробити там ремонт. Тому спершу я вирішив, що просто продам житло.
Приїхавши до старого занедбаного будинку, я вирішив його ретельно оглянути. Знаю, що тато провів у ньому своє дитинство, тож мені було цікаво вивчити кожну кімнату. Від старих меблів і вицвілих картин віяло чимось загадковим.
Але коли я натрапив на потайний хід у підвал, мені здалося, що я опинився в якійсь казці з підземеллям. Яке було здивування, коли за дверима я виявив таємну кімнату з безліччю цікавих речей. Наприклад, там було багато антикваріату, цінних меблів та скриньок з коштовностями. Мені здавалося, що це сон.
Посередині стояв величезний стіл, а на ньому скриня та записка:
«Сину, я хочу, щоб ти відремонтував цей будинок і продовжив жити тут зі своєю родиною. Вірю, що ти знайдеш своє кохання. Грошей вистачить на все, що ти забажаєш купити для себе та своїх діточок. Витрачай їх з розумом. А якщо ти потребуватимеш ще чогось, ти завжди можеш продати якусь з моїх дрібничок. Люблю тебе!».
На очі наверталися сльози. Тієї миті я знайшов новий життєвий сенс і докоряв собі за те, що хотів продати батьковий будинок. Я вдихну в нього нове життя! І, хто знає, можливо, колись тут справді житимуть мої діти. Дякую, тату!
