Я зустрічаюся зі своїм хлопцем, нехай буде Діма, вже 5 років. Мені 23 роки, він старше на 5 років, зараз фактично живемо разом у нього. У мене це перші серйозні стосунки, це мій перший хлопець в сенсі близькості, але не перше кохання.
Я недавно закінчила інститут і почала працювати, мені моя робота дуже подобається і я хочу побудувати кар’єру, він теж молодий спеціаліст, але вже на хорошому рахунку і як говориться в декрет йому не йти.
Коли ми ще почали зустрічатися, в певний момент склали якийсь план нашого спільного життя. Що я закінчую інститут, влаштовуюся на роботу, ми одружуємося, продаємо його квартиру, беремо іпотеку і купуємо будинок, обидва хочемо жити на природі, потім коли облаштовуємося, заводимо дітей.
Я його люблю, у нас пристрасть у відносинах, але є кілька мінусів – він дуже ревнивий, гордий, не шукає компроміс, йому складно зробити перший крок, а ще мовчун, з нього вивудити, що він відчуває дуже складно. У мене теж є характер, якщо я не права я перепрошую, але якщо я вважаю що винен він перший крок ніколи не зроблю.
Я працюю в чоловічому колективі, часто затримуються на роботі -Хочу бути на хорошому рахунку, ми з колегами часто приколюємося одне над одним, у нас багато неформального листування, все в рамках дозволеного.
Є можливість їздити в невеликі відрядження по Україні на 3-4 дні, і це скоріше винагорода за роботу.
У мого хлопця змінний графік і працювати так йому ще довго, він лікар, плюс постійні навчання, він кілька разів їздив на конференції, але я тоді вчилася і ми їздили разом.
Мій начальник, запропонував мені поїхати у відрядження в жовтні на тиждень, я сказала, що подумаю.
Думала Діма мене підтримає, але вдома мене чекав величезний скандал, дикі ревнощі, якісь то докори з приводу затримок на роботі і т.д. при цьому під час сварки я вийшла з себе і наговорила, що заміж мені ще рано, я молода, хочу жити і т.д. і т.п.
Він страшно образився, сказав, що якщо він мені заважає жити, то він мене не тримає. На наступний день я вже охолола, спробувала пояснити свої слова тим що вийшла з себе і так насправді не думаю.
Він же мені сказав, що давно це підозрював, що він хоче сім’ю, дітей, а мені б тільки гуляти і розважатися, в загальному вивернув з ніг на голову, ми посварилися ще більше.
Мені було дуже погано, так з ним ми ще не сварилися, зараз працюю вдома дистанційно, вдень зустрічалася з колегою і він зрозумів, що я заплакана, я коротко розповіла йому, він начебто зрозумів. А ввечері написав в нашому робочому чаті мені в особисті повідомлення, що в такому віці як у мене треба жити, веселитися, розважатися з мужиками, а не страждати, що заміж мені ще рано, це було більше у вигляді жарту.
Я пішла в душ, не закрила чат, коли повернулася вимкнула комп і лягла спати. А з ранку виявила, що мій Діма не тільки заліз в мій комп’ютер і читав мої особисті повідомлення, але ще і написав моєму колезі хамське повідомлення і підписався хто це.
Я сказилася, написала з ранку Дімі, що йду від нього, зібрала речі і пішла. Він відповів скатертиною дорога, ми не спілкувалися цілий місяць, він один раз мені написав повідомлення, що я тебе кохаю і дуже скучаю, але не подзвонив, не вибачився.
Я вирішила, що відповідати йому не буду, бачу що йому погано, він намагається помиритися, але я вирішила, нехай подзвонить і вибачиться.
Вчора подзвонила його двоюрідна сестра і говорила, що він з розуму сходить, страждає, запропонувала варіант, щоб нічия гордість не страждала зустрілися у неї нам з ним і поговорити.
Я сказала, що подумаю, мені без нього дуже погано, але мені здається, що якщо я зараз піду на поступку, він потім зовсім мені на шию сяде.
Не знаю що робити, дуже хочеться почути думку з боку, особливо, чоловічої половини.
