Коли подруги дізналися, що у мого чоловіка є маленький син від першого шлюбу – почали відмовляти, мовляв це не те саме, кол чоловік бере жінку з дитиною

Вже чомусь так повелося в нашому суспільстві, що чоловіки, які приймають не своїх дітей і виховують їх як рідних, цілком нормальні люди, а от якщо жінка виходить заміж за чоловіка з дитиною думки різко відрізняються. Одні тебе жаліють, інші відмовляють, треті радять швидше позбутися дитини. Причому всі жінки – матері.

У мого чоловіка є дитина від першого шлюбу. Коли ми познайомилися синові було три роки. І з найперших днів я наполягала на тому щоб дитина проводила з нами більше часу. Спочатку ми його просто забирали з садка і через годинку відвозили мамі.

Потім він став залишатися ночувати, потім на вихідні, а потім ми взагалі забрали його до себе жити. Мої стосунки з дитиною складалися добре. Сам по собі він хлопчик спокійний, та і я намагалася робити все щоб йому у нас було комфортно.

Ми з ним разом щось готували, малювали, гралися. Я його навчила читати, упорядковувати речі й стежити за собою. Вкладала в нього все серце і душу. Малюк ріс навіть більше зі мною, ніж зі своїм татом.

Я без скромності можу сказати, що він мій син, тільки народила його інша жінка. До речі кажучи, ця жінка була зовсім не проти, що її дитина живе з нами. Ми возили їй сина на вихідні та вона більшого не просила. Для мене це був справжній шок!

Я носилася з ним як з писаною торбою, одягала, взувала, ми їздили в різні поїздки. Я намагалася показати йому світ (на скільки ми могли собі дозволити). Я просила чоловіка забрати до нас його назавжди – адже це був уже МІЙ син, але чоловік все не наважувався.

А потім у нас народилася дочка. Я запевняла чоловіка що впораюся з двома дітьми, але він вирішив віддати сина його матері. Ми живемо далеко від міста і буде не зручно дитини возити в школу, такі були його аргументи.

Тепер ми його недільні батьки. Хоча все інше майже не змінилося. Я так само про нього дбаю, сестричка дуже радіє, коли проводить з ним час, тільки видно, що там у “мами” йому не приділяють ні уваги, ні часу. Але ж у неї крім сина більше нікого немає.