Одного разу перед Різдвом я відсилала вітальні смс телефоном, комп’ютера у мене тоді ще не було. Я навіть написала одному майже незнайомому чоловіку, треба ж всім свято робити.
Відповідь від нього прийшла несподівана, ще й підписана чужим ім’ям. Виявилося, що цей чоловік був десь в гостях і сім-карту подарував. Мені відповів уже інший хлопець і запропонував поспілкуватися.
Відразу мені ця ідея не сподобалася, але Павло виявився дуже цікавим співрозмовником. Нам вдавалося поговорити майже на будь-які теми, але найбільше подобалося пофілософствувати про життя, кохання, навіть про будову всесвіту.
Неважко здогадатися, які почуття ми почали відчувати. Правда, на шляху стояли деякі перешкоди: він був набагато молодший ніж я і жив досить далеко. Правда, його це не бентежило. Романтик.
А потім і почалося – мені довелося майже повністю вдаватися в його періоди дорослішання, змужніння, контакт з новим світом і т. д. І все це телефоном, часто тільки отримуючи повідомлення. “Ненавиджу те, що називається життям”, не знаю сам він це вигадав.
Жахливо згадувати – почувала себе солдатом, готовим піднятися по бойовій тривозі. Я бачила, як змінюється людина і що життя ліпить з нього. Не скажу, що погане, але не дуже і гарне. Неможливо вірити одній телефонній трубці, а я вірила.
Ну так, сказав же, що любить – значить любить, приїхав через два роки спілкування і тільки раз – так по-фіг, все одно любить. І взагалі навіщо приїжджати?
Він виявився з набагато сильнішою волею ніж моя, до того ж маніпулятором від природи. Але все-таки головний маніпулятор сидів в моїх мізках і постійно твердив мені: “Ти його любиш! Він любить тебе! Ви створені одне для одного.”
Я заперечувала, що не факт, що це любов, швидше за все ні, але переконати цього мозкового вірусу було дуже важко. До речі, і Павла іноді мордували ті ж сумніви. Але правда, не дуже довго.
Я не пам’ятаю хто першим розірвав це замкнене коло, і як взагалі вдалося це. Здається, я. Щось я не таке сказала і мій коханий образився. Ось ми й перестали спілкуватися, а за місяць я знайшла собі іншого в реальному житті, а Павло, виявляється, придивився до однієї дівчини.
Так ми й розсталися. Дурна досить історія, але хоч чогось навчила мене: ніколи не обманюй саму себе і не допомагай нікому так себе обманювати. Адже це все одно не допоможе.
Анна застигла з чашкою кави в руках, немов хтось вилив на неї відро крижаної води.…
— Та пішов ти, Євгене! — Галина жбурнула мокру ганчірку в раковину так, що бризки…
Коли Федір і Тася одружилися, у їхньому житті не було нічого особливого. Ні багатих родичів,…
Щойно Оксана переступила поріг, як її погляд одразу впав на Інну. Зовиця стояла посеред передпокою,…
Оксана припаркувала свій позашляховик біля будинку, але не поспішала виходити. Кілька секунд просто сиділа, заплющивши…
Єгор натиснув на кнопку дзвінка і почув замість звичного маминого голосу чужий, хрипкий і невдоволений:…