Вже чомусь так повелося в нашому суспільстві, що чоловіки, які приймають не своїх дітей і виховують їх як рідних, цілком нормальні люди, а от якщо жінка виходить заміж за чоловіка з дитиною думки різко відрізняються. Одні тебе жаліють, інші відмовляють, треті радять швидше позбутися дитини. Причому всі жінки – матері.
У мого чоловіка є дитина від першого шлюбу. Коли ми познайомилися синові було три роки. І з найперших днів я наполягала на тому щоб дитина проводила з нами більше часу. Спочатку ми його просто забирали з садка і через годинку відвозили мамі.
Потім він став залишатися ночувати, потім на вихідні, а потім ми взагалі забрали його до себе жити. Мої стосунки з дитиною складалися добре. Сам по собі він хлопчик спокійний, та і я намагалася робити все щоб йому у нас було комфортно.
Ми з ним разом щось готували, малювали, гралися. Я його навчила читати, упорядковувати речі й стежити за собою. Вкладала в нього все серце і душу. Малюк ріс навіть більше зі мною, ніж зі своїм татом.
Я без скромності можу сказати, що він мій син, тільки народила його інша жінка. До речі кажучи, ця жінка була зовсім не проти, що її дитина живе з нами. Ми возили їй сина на вихідні та вона більшого не просила. Для мене це був справжній шок!
Я носилася з ним як з писаною торбою, одягала, взувала, ми їздили в різні поїздки. Я намагалася показати йому світ (на скільки ми могли собі дозволити). Я просила чоловіка забрати до нас його назавжди – адже це був уже МІЙ син, але чоловік все не наважувався.
А потім у нас народилася дочка. Я запевняла чоловіка що впораюся з двома дітьми, але він вирішив віддати сина його матері. Ми живемо далеко від міста і буде не зручно дитини возити в школу, такі були його аргументи.
Тепер ми його недільні батьки. Хоча все інше майже не змінилося. Я так само про нього дбаю, сестричка дуже радіє, коли проводить з ним час, тільки видно, що там у “мами” йому не приділяють ні уваги, ні часу. Але ж у неї крім сина більше нікого немає.
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…