Зі мною пригода сталася нещодавно, точніше навіть сказати неприємна ситуація. Справа в тому, що в мене є знайома, в якої 4 дітей. Вона звісно не бідна людина, але і достатками не блищить.
Середньостатистична мама, з середніми доходами, яка намагається навіть свій магазинчик тримати, там різні сувеніри продає, речі ручної роботи. Словом, коли виросли мої діти я віддала 10 мішків з одягом для Тамари.
Я хочу сказати, що речі дійсно були в ідеальному стані, просто новизна, бколи виросли мої діти я віддала 10 мішків з одягом для Тамариез плям, потертостей, деякі вдягалися по 1 разу. В ті часи у нас було багато друзів і родичів, для дітей дарували всяку всячину, не завжди була можливість зносити все, тому більшість подарованого просто лежало роками в шафі.
Я то думала, що Тома ці речі для дітей своїх лишить, 2 хлопчика, 2 дівчинки, речі брендові, якісні, що саме головне і мають вид нового.
Яке ж було моє здивування, коли я побачила Тамару з доньками в бутіку, вони купувати куртки на зиму. Я кажу, а ті що я давала, що, не підійшли?
-Так я їх продала, спасибі, Любочко, я стільки грошей виручила на тих речах, тобі не передати, буде де щось принось, он тепер хоч дітям куплю щось на зиму, а то торішнє якось не хочеться вдягати.
Я в повному шоці і розчаруванні йду додому і думаю собі, якщо вона продала всі речі, і явно не по 5 копійок, то мабуть пристойну суму назбирала, а там, вибачте 10 п’ятидесяти кілограмових мішків, ви ж розумієте, так, яка це купа речей, а яка купа грошей.
Прийшла додому, розповіла все чоловікові, а він сказав, щоб я йшла і просила компенсацію, а то виходить що зробила бізнес на наших речах.
Звісно я не піду нікуди, вже зробленого не повернеш, але я просто дивуюся, я ж віддала речі для неї, а не щоб вона їх продала.
Але з другого боку, я всеодно сала їх пороздавати, яка мені різниця, тимпаче що Тамара дуже дякувала, запрошувала в гості, казала що дівчата дуже вдячні, привіт передавали. То по суті я їм прямо таки подарувала ці гроші, чи ні, сама заплуталася вже?
Микола міцніше стиснув кермо. У дзеркалі заднього виду – серйозне обличчя онучки Марійки. Дев'ять років,…
Зовиця кричала так, що у мене у вухах дзвеніло. А я стояла на ґанку, руки…
Ганна витирала пилюку з полиці й почула, як чоловік розмовляє телефоном у сусідній кімнаті. Голос…
- Гості приїдуть лише на два тижні, - сказав Степан. - Ну максимум на місяць!…
Ірина витирала пил у спальні та відкрила тумбочку чоловіка. Там лежали старі журнали, зарядки від…
Теплий червневий день. На небі ні хмаринки. Площа біля РАЦСу була заповнена машинами. Повітряні кульки,…