Заснув в маршрутці, зустрів кохання.
Хочу розповісти вам історію свого знайомства з майбутньою дружиною. Це сталося взимку минулого року. Знаєте, я той тип чоловіків, яких називають “ведмедями” – в зимовий час постійно сплю, в кожну вільну хвилину.
На автоматі працюю, зустрічаюся з друзями, ходжу в магазин, але в інший час – сплю.
Того вечора затримали на роботі, повертався додому приблизно о дев’ятій вечора. Моя зупинка – кінцева, повз неї не проїдеш, ну я і задрімав, притулившись до вікна головою.
Людей було не дуже багато, година-пік пройшла, тому спалося мені досить солодко і спокійно.
Коли вже там до мене підсіла дівчина – незрозуміло. Я спав так міцно, що нічого не чув і не відчував.
Коли прокинувся, то зрозумів, що моя голова спочиває на чомусь м’якому, і я обіймаю когось рукою за пояс.
Перша думка – треба ж було так облажатася. Піднімаю голову – бачу перемотаний шарфом рот і великі очі блакитні, дивляться чи то з насмішкою, то чи з теплотою.
Коротше, дівчина сіла поруч зі мною на одній із зупинок, а я, мабуть, під враженням від чергового сновидіння, відкинувся на неї, як на подушку. А потім ще й обняв!
Коли пізніше я запитав, чому вона мене не відштовхнула, то вона відповіла, що ніколи не бачила людей, які отримували б від сну таку насолоду.
– У тебе був такий вигляд, ніби ти не спав десять років, – сказала вона.
І, знаєте, та зима раптово перестала бути такою сонливою. Ми познайомилися і обмінялися номерами, після чого я взагалі спати не міг – закохався, як в перший раз.
І ми до сих пір разом, а в засіках є шикарна історія знайомства, яку можна розповідати дітям і онукам.
