Прочитала коментарі до посту про сім’ю з двома мамами … Спочатку хотіла коментарем відповісти, але вийшла повноцінна історія
Комусь моя ситуація здасться супер абсурдною, всі крутять пальцем біля скроні, коли чують її. Але хіба це так погано, якщо залишилися добрі стосунки з колишнім? Отже, читайте.
З чоловіком прожили в шлюбі 20 років. Є діти. Вони живуть окремо. Ми давно зрозуміли, що існуємо разом швидше, як родичі, партнери по життю, але ніяк не люблячі одне одного люди. Ні, ми, звичайно, любимо одне одного, але в іншому сенсі. Завжди підтримаємо, прийдемо на допомогу, але не більше того.
Полюбовне розлучення ми оформили ще восени. Розділили майно і накопичення, в результаті мені дісталася квартира, а чоловікові – кругленька сума. Цієї суми йому все ж не вистачило на покупку нового житла, яке він хотів. Тоді він позичив гроші у мого нового чоловіка, той позичив.
Через карантин доходи колишнього сильно скоротилися, в його новій квартирі йде ремонт. Він попросився переїхати до нас на час будівництва.
Ми погодилися. Зараз втрьох живемо в тій самій квартирі, в якій прожили в шлюбі багато років. Ностальгії за минулим ніякої не відчуваємо. Новий чоловік не ревнує, спокійно ставиться до ситуації.
А у вас збереглися теплі стосунки з колишніми?
