Перший шлюб і перші висновки. Ревнощі, Отелло в спідниці. Так, була одна моя зрада. Чотири роки і все. Озираючись назад, розумію, що ревнощі були головними в цьому шлюбі. Постійно.
Отелло в спідниці ревнувала постійно, без приводу в основному. Я працюю в НДІ, вже кандидат. І у мене є свій курс – 2-3 години в тиждень, для себе. Звичайно студентки пускать бісики, я можу пожартувати, але не більше того.
Перша дружина постійно орала, коли я йшов до університету: «Знову поперся до своїх вертихвісток ?!». Досить нормально це стало чути незабаром. І так пояснював і сяк, але без толку. Вбила собі в голову. Ту випадкову коханку я більше не бачив, та й не шукав.
Сам не знаю, як так вийшло. Може душа попросила підтвердити підозри. А навіщо слухати даремно. Хоча, звичайно це неправильно, але як сталося, вже не повернути цю ситуацію. Хоча соромно було недовго чомусь. А так ревнувала Отелло в спідниці до моєї двоюрідної сестри, довго не вірила, що вона мені родичка. Навіть скандал був одного разу.
Поки мене не було, вона накричала на мою сестру, мовляв, досить клини підбивати. І документи їй показували і все одно байдуже. Хоча пізніше вибачилася, але довго не могли нормально жити.
Завжди зла була в супермаркеті, буквально спопеляла поглядом будь-яку продавщицю. Пам’ятаю, перехожа щось у мене запитала, я не встиг зрозуміти, що хотіли від мене, а вона вже дала зрозуміти, що не треба до мене лізти. Незручно було.
Намагався поговорити, але вона відразу в скандал, всі нерви вимотала. Вирішив не воювати, але тільки стало трясти трохи. Раптом посеред вулиці заскандале. Ось така перша дружина і вже колишня.
Але потім звик, вона стала теж намагатися тримати себе в руках. Але іноді набридало, коли надзвонювала у відрядженні чи не кожну хвилину, або ще що.
Але я намагався звикнути, шлюб все ж. Раніше треба було думати. Причому і мені, і моїй Отелло в спідниці. Але як вийшло, так вийшло. Ревнощі – справа небезпечна. І ось Отелло в спідниці, перша дружина і вже колишня дружина, поїхала у справах і трапилася зрада.
Шрами на шиї і на щоці залишилися. Розлучилися швидко. Намагалася мені потім телефонувати, пропонувала все повернути, мовляв, пробачила. Але душа вже не лежала. Згадалися всі ці ревнощі, і не особливо захотілося це повертати, та й шрам не змиєш. Раніше треба було обом думати, а тепер краще просто забути і не згадувати. Так що вступати в шлюб треба, але спочатку краще обговорити все на березі, а не шукати потім винних і крайніх.
