Колишня і мій друг вже запланували дату весілля, а я все ще сподіваюся з нею помиритися

Моя колишня дівчина Аліна робить мені нерви. Мені здається від її вибриків я навіть посивію скоро. Ну таке вже робить, що на голову не налізе.

Але про все по порядку. Ми з Аліною зустрічаємося два щасливих роки. За цей час добре пізнали одне одного, навчилися робити свого партнера щасливим. Між нами повно турботи, тепла і справжньої любові. Принаймні так було донедавна.

Аліна багато і смачно готує, добре прибирає і майстерно наводить затишок. А ще вона справжня красуня. Мені здавалося щирої любові у відповідь мало б бути достатньо. Та одного разу вона заговорила зі мною про шлюб.

Я знаю, що колись з кимсь побудую родину. Звичайно, так і буде. Але зараз мені всього 32 роки і я цього ще не хочу. Я не знаю чи одружуся з Аліною чи з кимось іншим. Час покаже.

Десь так я їй і пояснив. Це ж правильно – сказати все чесно. Зараз мені хочеться просто зустрічатися. А згодом побачимо.

Після цього все невідворотно змінилося. Більше не було турботи, романтики. У Аліни ніколи немає на мене часу та й взагалі. Я довго на неї не тиснув, чекав, що це пройде. Аж поки не дізнався, що мій друг Ігор і колишня найближчим часом планують весілля.

Пишного весілля не буде, тільки розпис. Вважать зараз гуляння недоречним. Тож майже нікого не кликали і я взагалі чудом про це дізнався.

Хочу спинити Аліну. Я ж розумію, що зараз вона наламає дров від образи просто. Хіба ж могли кудись подітись почуття до мене ось так одразу? Я просто в шоці.

Тепер, якщо я дзвоню їй, то вона навіть слухавки не бере. Якось зателефонував їй 50 разів за вечір. Хай знає, що я не залишу її зараз з усім цим наодинці! Але за підсумком мені лише передзвонив Ігор і сказав, що забороняє мені турбувати його майбутню дружину.

Я б може і замислився зараз за шлюб. Алінка скарб, добре було б жити з такою поряд. Але хай спочатку виправить, що закрутила і пробачення попросить. Так тому і бути: якщо помиримося – одружуся!