Краще було б, аби діти були з невеликою різницею, або краще взагалі погодки

Свою першу дитину я народила пів року тому і після цього моє життя перетворилося в кошмар. Що я, що мій чоловік були невимовно раді новині про первістка, адже ми та довго чекали на цю подію.

А коли ця новина стала для нас реальністю, то я взагалі була на сьомому небі від щастя. Ми намагалися завести дітей більше 3 років, а тут така радість.

Але вже після того як наш малюк з’явився на світ мій чоловік дуже змінився. Перестав мені допомагати, підтримувати мене, часто затримується на роботі і взагалі звинувачує у всьому тепер тільки мене.

Одного разу я розбила його улюблену кружку і цілий вечір слухала нотації з цього приводу. Під кінець скандалу почула те, що взагалі перейшло всі межі, щось типу, а якби я так само дитину впустила.

Ставалося і так, що я могла допустити невеличку слабкість, з’їсти шоколадку чи тортик, і тоді весь гнів виливався на мене. А коли я просила посидіти з дитиною мені згадували ту злощасну шоколадку.

Я і в магазин сходити не можу, а коли пишу список, то він обов’язково щось забуде, або взагалі купить не те що треба. Не кажучи вже про похід з подругами в кафе. Я навіть ванну спокійно прийняти не можу, навіщо, адже є душ, це в рази швидше і економніше.

Запросити до себе друзів чи бодай родичів я не можу, бо вони наче б то будуть нам заважати, але його всеодно немає вдома допізна. А ще він не жалкує грошей на гарний одяг для себе, спортзали і смачну їжу.

Я просто одного не оду зрозуміти, як з турботливого чоловіка він перетворився на черствого і неврівноваженого. Що робити гадки не маю. Розлучення? Це було б не правильно, та в сенс з цього, тимпаче що підростає дитя.

Я продовжую працювати, хоча наразі знаходжуся в декреті. Є ще дещо, що мені дуже сильно непокоїть, а саме роздільні бюджети. Адже як тільки я почала отримувати 860 гривень виплат на дитину, так відразу він вирішив що мені гроші не потрібні. Він перетворився на скупого, впертого і чоловіка.

А тепер він заговорив про 2 дитину. Аргументував це тим, що роки біжать, а ми не стаєм молодше. І краще було б, аби діти були з невеликою різницею, або краще взагалі погодки.

В мене одна надія на те, що після народження другої дитини він зрозуміє як недобре ставився до мене і стане більше цікавитися нашим з малюками життям. А поки що я просто чекаю з моря погоди, і надіюся що щось зміниться.