– Куди наші гроші з батьком діваєш? Дві пенсії, а ми не бачимо нічого, – видають батьки, поки я витрачаю свою зарплату на них

Останні років п’ять я купую продукти для батьків. Вони залишають собі небагато від пенсії для онуків на морозиво, решту мені віддають на оплату комуналки, аптеку, продукти та інші потреби.

На цей раз я зайшла до батьків одразу після роботи, щоб завтра не витрачати час на поїздку через половину міста. Голова забита купою проблем, втім, як завжди.

Але сьогодні Матвій після занять зателефонував і поскаржився на погане самопочуття, а отже має бути ще й похід в аптеку, а грошей у гаманці вже немає.

У квартирі у батьків від самого порога пахло свіжою випічкою. Батько любить пиріжки з капустою, мама регулярно балує його своєю випічкою.

Батьки обидва були на кухні та вели бурхливе обговорення останніх новин. Тато шумно потягував з кухля чай з лимоном, а мама все ще крутилася біля плити.

– Таня прийшла, – батько висунув стілець, пропонуючи сісти на вільне місце. – Сідай, доню. Мати пирогів напекла.

Дуже хотілося повечеряти з батьками, але вдома вже чекали діти, а в Матвія ще й температура, мабуть, піднялася, зважаючи на його розповіді.

– Дякую, але я не надовго, – я засунула в рот пиріжок і відразу обпеклася гарячою начинкою. – З Антоном ще уроки робити треба, Матвій захворів.

Мати зняла останню порцію пиріжків зі сковороди та поставила тарілку на стіл.

– Я гроші та список взяти прийшла, щоб завтра зранку до магазину сходити та на ринок з’їздити. Листоноша ж був сьогодні?

– Був, був. Куди йому подітися? – батьки вважали за краще не переводити пенсію на карту, вважали, що купюри в руках тримати надійніше, ніж на карті. Та який сенс? Ціни на все зростають, грошей давно вже не вистачає на їхні скромні запити.

Молодша сестра живе зі своєю родиною в сусідньому місті, тому мені доводиться самій дбати про літніх батьків, але так і має бути. Але тільки останнім часом все частіше від мами стали прослизати образливі висловлювання:

“Куди гроші наші з батьком діваєш? Дві пенсії, а ми нормального і не бачимо нічого”.

Ось і тепер, мама взяла з підвіконня зошит, квитанції та стопку грошових купюр і поклала їх на край столу.

– У сестри цього року ювілей, подарунок дорогий треба зробити. Ми ще не обрали, що саме, але витрати будуть. Моєї пенсії вистачить на продукти, а гроші батька залишимо для Вікі.

Добре, що пиріжок я до цього часу вже прожувала, а то б так і подавилася.
Розлютилася, відсунула від себе квитанції, гроші.

– Мені додому бігти треба, – всякому терпінню кінець приходить. – Мам, ти ж інтернетом успішно користуєшся, у соціальних мережах із подругами переписуєшся. Напиши список та кількість ліків, які потрібні, через інтернет в аптеках подивися на їх ціни. Зайди на сайт магазину і порахуй скільки потрібно по списку продуктів, що ти мені дала, на порошки, шампуні. Порахуй скільки в тебе грошей вийде і скільки ти даєш.

Важко було сказати все це, не підвищуючи голосу. Розумію, що старі не зі зла мені таке влаштували, але й далі вже викручуватись на дві родини одна не можу.

Я завжди на батьків пристойну частину своєї зарплати витрачала, хоч двох синів сама виховую, і мені для сестри також подарунок треба зробити, ще й батькам тепер більше докладати на необхідні покупки. Нам із хлопчиками місяць на одній картоплі сидіти доведеться.

– Ти, це, дочко, не гнівайся, – вийшов за мною з кухні батько. – Пиріжків візьми хлопчикам.

Він вже наклав гарячої випічки в пакет і намагався впхнути мені в руки. Від образи не хотілося брати частування, будуть ще говорити, що годують нас, але вдома й справді зараз порожній холодильник, а в магазин іти нема з чим, зарплата лише за два дні. Довелося взяти кульок і забути про свою гордість.

Через два дні після цього отримала зарплату і, купуючи продукти для дому, за звичкою поклала в кошик мамине улюблене рідке мило та заморожену рибку для батька. Він дуже любить.

Батьки знову зустріли мене на кухні, але ніхто вже не питав, на що я гроші витрачаю.

Це тільки здається, що їхньої загальної пенсії багато, але її лише на комуналку та на тижневу порцію продуктів вистачить і те – без риби та м’яса.

Мама більше не згадує про те, щоб частину грошей на щось відкладати, але й на що я купую для них із батьком запаси у потрібному асортименті, теж не питає. Як взагалі в наш час можна жити на пенсію? Коли літнім людям треба додатково витрачатися на аптеку?