– Квартиру оформляй на мене. А то вона в декреті сидітиме, а ти будеш працювати, а квартира спільна, – переконувала сина свекруха

Саме в цьому свекруха намагалася переконати мого чоловіка, коли ми збиралися брати іпотеку. Причому її зовсім не бентежило, що я при цій розмові була присутня.

Вона відразу позначила свої стосунки – я для неї не більше, ніж меблі, а навіщо з меблями рахуватися. Я правила гри прийняла і до мами чоловіка ставилася аналогічно.

У розмову я тоді втручатися не стала, але потім із чоловіком серйозно поговорила і поставила перед фактом, що якщо він тільки подумає про те, щоб оформити нашу квартиру на матір, ми розлучимося.

На початковий внесок ми збирали разом, нехай внесок чоловіка і був суттєвішим, але це нічого не змінює. Як мінімум тому, що в цей час ми житло не винаймали, а жили у квартирі бабусі.

Чоловік мене запевнив, що мамина думка у питаннях нашого сімейного життя його не цікавить зовсім, оформлюватимемо квартиру на двох.

Свекруха ще кілька разів починала цю розмову, але вона закінчувалася однаково – нічим. Але вона відстала від нас, коли ми вже квартиру купили.

Всім виглядом показувала невдоволення і журилася, що син у неї лопух. Буде працювати за двох, поки я в декреті диван просиджую, а потім я з ним розлучуся обов’язково і половину квартири собі хапну.

Але тут вже було нічого не змінити, тож мама чоловіка тему закрила. А потім у неї підріс і другий син, який теж одружився, і вони з дружиною почали думати про квартиру.

Брат чоловіка завжди був більш схильний до маминого впливу, а його дружина чи то не мала на нього впливу, чи то була не в курсі того, що відбувається, чи просто слова впоперек сказати не могла.

Але вдруге задум свекрухи увінчався успіхом і вона своє бажання продавила – квартиру, в якій жили брат з дружиною, оформили на неї.

І тоді вона розкрилася на повну. Тепер у неї в руках був козир “ви в моїй квартирі живете”. Те, що за цю квартиру ще платити та платити, не бралося до уваги.

Свекруха приходила, коли їй заманеться, постійно зводила невістку зауваженнями, зневажала сином, який у моменти особливо сильного тиску намагався суперечити, але його притискали доказом “взагалі ви в моїй квартирі живете”.

Я тикала пальцем у цю ситуацію і нагадувала чоловікові, що в нас могло скластися так само. Хоча це навряд чи, я б стільки терпіти не стала, у дружини брата був якийсь неймовірний терпець.

Але й цей терпець урвався. Вижила свекруха дружину брата з квартири, а потім родина розвалилася остаточно, поділивши майно.

Брат тепер живе з мамою, у тій іпотечній квартирі живуть орендарі, з чого і сплачується іпотека. Свекруха задоволена – син при ній, крути ним скільки влізе, ще й квартиркою розжилася.

І я маю сумніви, що вона відпустить у ту квартиру брата жити, якщо він вдруге надумає одружиться. А якщо й пустить, то велика ймовірність, що шлюб буде такий самий недовгий.