Хочу поділитись частинкою свого життя. Нещодавно я пішов від коханої і неповторної дівчини, моєї нареченої. Жили разом 3 роки, а точніше 2 роки та 10 місяців. Одного вечора я усвідомив і вирішив, що не відчуваю більше любові до неї. Я не можу мучити ні себе, ні її, тому це був найправильніший крок.
Відповідно і один із найсерйозніших моїх вчинків, адже ми збиралися в серпні нарешті одружитися. Але щось мене тримало, ми могли б і раніше це зробити, але завжди виникали якісь обставини, або ми сварилися, чи ще щось і все переносилося на потім. Десь пів року вона щодня говорила про шикарне весілля, дивилася вбрання, планувала, шукала кондитерів та флористів.
Мені спочатку також дуже хотілося цього весілля. Я мріяв про нього, про наречену у гарній сукні, а ще я дуже хотів мати дочку від неї. Я був би найщасливішим, я це розумію навіть зараз. Нічого такого в нашому житті не сталося б, можливо, але, на жаль, далі наші стосунки не просувалися, розвитку не було.
Я знаю, що все через мене. Я дуже жалкую свою дівчину, так сильно співчуваю. Я кожен день думаю про неї, про те, що повністю зруйнував її життя, та й своє теж. Я не можу ні на чому іншому зосередитися, постійно заходжу до неї на сторінку в соцмережі, дивлюся, що в неї нового в житті, і як вона.
Я переїхав до іншого міста, можливо просто втік від минулого, думав, що так легше буде. На жаль, з кожним днем стає все важче. Минуло вже півтора місяця. Кажуть, що з часом минеться, зустрінеш свою долю, але чомусь мені зовсім цього не хочеться. А серце ниє від усього цього. Дивлюся її фото і розумію, що нічого не відчуваю до неї, не люблю її більше, тоді від чого весь час мені погано та стає тільки гірше?
Дякуємо за ваші коментарі та поради. Хотілося дуже поділитись із кимось своїми переживаннями.
