Лікування районного лікаря допомогло тільки зняти біль в руках і загоїти рани, а на їх місці залишилися жахливі шрами. Найбільш за мене переживала бабуся: як же так, дівчинка – і з такими руками. Як людина сільська з 4 класами початкової освіти, але глибоко віруюча, вона могла допомогти тільки молитвою

Втручання вищих сил або щось незрозуміле. Це історія 25-річної давності, але запам’яталася на все життя. За часів радянського дитинства ми з друзями придумували розваги собі самі.

Одного разу примудрилися стрибати через вогнище. Оскільки з усієї компанії я була найменша, подолати перешкоду мені не вдалося. зачепившись за камінь, я попала обома руками й лобом прямо в пекучі дрова.

Описувати, який був жахливий біль, думаю, зайве, пам’ятаю тільки, як всю ніч мама, тато і бабуся по черзі дули на обпалені руки. Лікування районного лікаря допомогло тільки зняти біль в руках і загоїти рани, а на їх місці залишилися жахливі шрами.

Найбільш за мене переживала бабуся: як же так, дівчинка – і з такими руками. Як людина сільська з 4 класами початкової освіти, але глибоко віруюча, вона могла допомогти тільки молитвою. Я як зараз пам’ятаю, як кожен ранок і вечір вона просила Бога загоїти шрами, постійно водила мене до церкви і просила молитися теж.

І ось одного разу в наш храм привезли Почаївську ікону (яку, я у ж не пам’ятаю, пам’ятаю тільки, що була зима). Ми підійшли до Миропомазання і бабуся попросила священника “помазати” мої руки.

Служба закінчилася, ми повернулися додому. Знявши рукавиці – я мало не впала. Від шрамів не залишилося і сліду. Шкіра була чистою і гладкою. Бабуся тільки перехрестилася.

У нашій родині чомусь не любили говорити на цю тему, тому що трапилося з часом стало сприйматися мною як належне. І тільки подорослішавши, розумію, що сталося чудо. Чи ні?