Тільки батьки, родичі, друзі і сусіди з боку помічали, що тут щось нечисто – адже «хлопцю» 29 років, а до сих пір не одружений, хоча сам з села, ну і інші моменти. Ліза «в рожевих окулярах», сходиться з ним без реєстрації, народжує прекрасного синочка.
Тут раптом приїжджає вірменський брат «чоловіка» і, за звичаєм, як сказав її чоловік, селиться у них в квартирі. Батьки Лізи покинули житлоплощу, щоб не заважати щастю дочки. Молоді роблять ремонти, оплачують комуналку, переговори з родичами (за рахунок батьків Лізи). Чоловік Лізи начебто десь працює у родича і грошей отримує так мало, що вистачає купити братові черевики, та вислати нещасним батькам в село, щоб придбали дрова, оплатили електроенергію та корм худобі.
Ліза з малюком їздила до його батьків на 2 місяці. Сказала, що жила весь час у них в будинку, орала в городі і спілкувалася з його заміжніми сестрами, які приїхали в рідну домівку на літо.
Ліза реєструє свій шлюб і прописує чоловіка і його брата до себе, ось тільки дитину тато на себе не записує. Тут потрібно сказати, що батьки Лізи на той момент були власниками житла і відмовлялися переписати все на дочку.
Коли Лізонька вже 4 місяці носила під серцем другу дитину, вирішив одружитися молодший брат її чоловіка. З Вірменії приїхали батьки чоловіка і сказали, що їй не варто бути на цьому весіллі, хоча жили у неї. Ліза обурилася, на що свекруха сказала, що забирає тоді свого сина, і вона його більше не побачить. І вони всі пішли з речами.
Ліза потрапила в лікарню, втратила дитину. Як тільки її виписали, чоловік тут же запросив її в ЗАГС поставити автограф про розлучення, що вона і зробила, тому що вже все було заздалегідь проплачено.
Кульмінацією було весілля, яке Ліза спостерігала з вікна своєї квартири в кафе навпроти, де була присутня так звана «сестра» вже колишнього чоловіка. Ви вже, напевно, здогадалися, що це була його дружина.
Тепер Лізонька мати-одиначка з блідим видом і надірваною психікою. Добре, що квартира не пішла «під укіс».
