Маючи величезний досвід роботи з дітьми якось я потрапила в одну сім’ю, де потрібна була няня. Я прийшла в обумовлений час, принесла з собою рекомендації і почала запитувати про дитину.
Нічого особливого мені не сказали, але з розмов бабусі я зрозуміла, що дитина замкнена в собі, але дуже багато фантазує. Що ж, подумала я, фантазувати в 4 роки це нормально.
Коли всі пішли і я лишилася сам на сам з дитиною, то зрозуміла про що йшла мова. Хлопчик був просто некерований. Зазвичай діти з осторогою відносяться до чужих людей, тому я не думала що проблеми почнуться в перші кілька хвилин.
Він метався по будинку, перекидав меблі, носив речі з кутка в куток, звалював все на купу. Я спокійно спостерігала і намагалася не втручатися. Врешті, коли дитина побачила, що я не звертаю ніякої уваги, він просто перестав.
Далі ми пішли їсти зварену мною кашу з фруктами, горіхами і добавками. Сказав що не хоче. Добре, я забрала тарілку собі в мовчки почала їсти. Дивлячись телевізор я наминала кашу так, що аж за вухами лопотіло. Звісно це була така гра, я не голодна була точно.
Сергійко здався на 3 хвилині. Попросив теж кашки. Я насипала і зверху поклала багато смачних добавок.
Наступні труднощі у нас виникли вже тоді, коли нас довелося збиратися на прогулянку. Я вважаю що в 4 роки дитина має хоча б вміти критично мислити. Елементарно хлопчик просто розкричався, що забули іграшки, пояснити які іграшки і де забули він не зміг.
Ще кілка годин такого знущань і я дзвоню його мамі, пояснюю що не так, питаю коли вони його заберуть? Вона каже, як коли, ми ж домовлялися, що це на кілька тижнів, ми вже виїхали в аеропорт.
Я від здивування ледь не впала, як так, адже це дитина їхня, ми перший день з ним тільки. Звісно хлопчика я не покинула,та і продуктів було в холодильнику достатньо, але ж на чужу людину, дитя?
