Зовсім нещодавно ми переїхали в нову квартиру. Зробили там ремонт, дуже гарно облаштували дитячу кімнату, нашій Даринці дуже сподобалося. Вона у нас дівчинка скромна, якщо чесно то з однолітками не дуже ладить, рахує що вони всі якісь несерйозні.
Не те щоб наша Даша якось зверхньо поводилася, чи була гордою, просто, як я думаю, дитина трішки більш організована ніж більшість підлітків. Але і добре, для будь якої мами її донька найкраща.
А от недавно наша Даша потягнула додому якусь Машу. Щоб ви розуміли реально притягнула. Бо дівча було мокре з голови до ніг, явно голодне і перелякане.
Виявляється живе з тіткою, а та на роботі, і не встигла шестирічну Машу забрати зі школи, от вона і пішла сама, але заблукала, що з шестирічки взяти, в великому місті, з переляку.
Я відігріла і нагодувала дівчат, вклала спати. Сама пішла до тієї тітки, вона якраз з роботи прийшла і спокійно сіла пити чай.
Я здивувалася, м’яко кажучи, у неї дитина пропала, а вона чай п’є. Та ні, не пропала, їй сказали що вона у мене, то значить все добре. Дійсно, у мене, чужої тітки, яка живе в будинку всього 2 тижні дитина в порядку.
Наступного дня ситуація повторилася, і через день теж. Мені було шкода дитину до сліз, але я побачила що наша Даша почала ревнувати, стала нервова, сварилася вічно з Машою.
Та і хто схоче батьків ділити з кимось. Так тривало кілька тижнів, мені порядком це все набридло, розмови не діяли, соц служба це вже радикальні міри, тому ми вирішили поїхати на кілька днів до свекрухи.
Через те що нас не було вдома підняли цілий скандал, бо бачте нема куди Машу відправити. Але слава Богу все вирішилося швидко і хтось таки написав у соцзахист.
Я себе корю, але забрати дівчинку не можу, я тільки вийшла з декрету, не можу і не хочу більше цього всього. Не можу я виховувати чужу дитину. І не треба кидати тапками що я погана.
