У нашому дворі чимало дітей-дошкільнят. Галасливі, дикі, в загальному – звичайні діти. Але сьогодні вони расшумілись сильніше звичайного.
Спіймали кота і давай його тискати, тягати і трясти, не даючи на землю зійти. Побачивши це неподобство, повз пройти я не змогла. Підійшла, вмовила кота відпустити, пояснила, що так робити не потрібно, показала на особистому прикладі, побултихавши в повітрі тих, хто погодився.
Начебто, зрозуміли. Мамашки, правда, в захваті не були, але і з ними діалог більш-менш вдався, постаралася все пояснити.
Повернулася додому, зайнялася своїми справами. І раптом чую:
– Людо, не муч кота!
Ті самі дітки, з якими я говорила, щосили намагалися переконати девчулю, щоб відпустила нещасну тварину. Більше кричали, ніж пояснювали, ясна річ …
Але ж у них вийшло! Повторюючи за мною, затягали, затискали дівчинку, все сказали, як треба. І вона зрозуміла. Тепер котик спокійно сидить на трубі, ніхто його не ганяє, а у мене на душі світло від того, що п’ятихвилинний урок не пройшов даремно.
Не мучте котиків, бережіть тварин!
Джека подарувала йому дружина. За три місяці до того, як її не стало. Вони хотіли…
«Коли ж тебе вже не стане?» — прошепотіла невістка. Її подих був теплим і пахнув…
Дід Мирон запалив поминальну свічку біля фотографії дружини, присів на табурет і важко зітхнув… -…
Хочу поділитися історією, яка сталася зі мною та чоловіком цього літа під час відпочинку. Вона…
- Мамо, вгадай, що в мене в руці? - Микита сховав руки за спину. Він…
Тридцять чотири роки! Сьогодні! Що вона має? Однокімнатну квартиру. Маленьку червону Тойоту. Улюблену роботу, непогану…