– Ну, і що він у ній знайшов? – Катя переглядала фотографії на телефоні своєї сестри.
– На мою думку вона дуже мила дівчина, – сестра знизала плечима. – Я взагалі не розумію, навіщо він тобі потрібен? У тебе і так достатньо залицяльників – вибирай будь-кого!
– Соня, ти не розумієш… Він мене продинамив, і тепер я не буду собою, якщо їх не посварю.
Соня посміхнулася:
– Дивна ти, Катю, якась. Ну ти посвариш їх, а вони візьмуть, і помиряться. Виходить, що вся твоя праця піде нанівець.
– А я посварю їх так, що вони навіть близько не підійдуть один до одного.
– Розумієш, життя довге, і вони можуть зійтись і через п’ять років, і навіть через десять. Я не стала б витрачати свої зусилля на ось це ось усе, а зайнялася тим, що мені подобається робити, — пояснила свою позицію Соня.
– Тобто ти мені не допомагатимеш? – Вирішила уточнити Катя.
– Не буду, – Соня заперечливо похитала головою.
– Ну, і, будь ласка! Впораюсь без тебе, – Катя струснула копицю волосся, відвернулася, і пішла з кімнати сестри.
Весь вечір Катя думала, що їй робити й вирішила, що для початку їй варто зібрати інформацію про Михайла, та про його дівчину.
Ось що вона знає про нього? Тільки ім’я та прізвище, місто в якому він живе, місце роботи, приблизну дату народження. А якщо вона дізнається все це точно, то зможе знайти його в соцмережах.
Так, крок за кроком, вона справді знайшла Михайла, потім знайшла його дівчину, і почала стежити за їхніми сторінками. А потім дізналася, де вони живуть. І пішло, поїхало.
Загалом, через деякий час вона дізналася про їхнє життя все, що їй було потрібно.
Соня прийшла раніше. Вона думала, що вдома нікого не буде, але на її подив на кухні сиділа Катя, і медитувала перед чашкою чаю.
– Катю, а ти що так рано? – Запитала Соня.
– Відгул узяла, – відповіла сестра.
– Аааа … А що така задумлива? Чай вже охолонув. ..
Катя зітхнула.
– Уявляєш, опростоволосилася я. Хоча може й ні…
– Та що трапилося? – Соня розхвилювалась. – На роботі щось трапилося? Звільнили тебе?
– Та ні. На роботі все чудово. Навіть зарплатню додали.
– А що ж тоді?
– Я посварила Мишка та його дівчину. Олена її звуть. І Мишко тепер клеїться до мене, – якось сумно сказала Катя.
– То ти якраз і хотіла їх посварити! Та й з Мишком ти хотіла бути. Що не так? – Соня дивилася на сестру і дивувалася.
– Все не так. Я ж з цією Оленою потоваришувала начебто. Ми зараз разом у басейн ходимо.
– Ну?
– Я прийшла, побачила її та кивнула. Наступного разу знову кивнула головою. Потім ми разом вийшли з нею, та дійшли до метро.
– Катя, давай без подробиць. Я знаю твої методи знайомств. Що далі? – Перебила Соня.
– А далі Олена прямо вчепилася в мене. Виявилося, що Мишко поводиться як король: йому треба доповідати про все, до того ж він не любить, коли вона зустрічається з подругами, друзями, з родиною. І вона дуже самотня. А тут я намалювалася на її обрії. І ми начебто дружимо.
– Це ти взагалі до чого мені розповіла? Нічого не розумію.
– Та я просто не знала про те, що в неї відбувається з Мишком. Думала, що все гаразд. Тому, коли я побачила Михайла з якоюсь дівчиною, то одразу зняла їх разом, та анонімно відправила їхні фотографії Олені. В Олени з’явився привід піти від нього, і вона пішла. ..От.
Соня мовчала. А Катя додала.
– Звичайно, Михайло не знає, що я спілкуюся з Оленою, а Олена не знає, що я знаю Михайла, і що це я надіслала їй фотографії.
– Виходить, що я допомогла їй уникнути хлопця, від якого сама вона піти не могла. Отже, я зробила хорошу справу, так?
– Сестричка, та тобі пощастило! Уяви, якби ти не знала, який Мишко насправді, та почала з ним зустрічатися, то твоє життя стало б кошмаром!
– Звітувати за кожну хвилину, проведену десь. оготворити хлопця за те, що він з тобою. Може комусь подобається так жити, але я за партнерські стосунки!
– Так, ти маєш рацію! Просто Мишко мені такий від воріт поворот дав, що це мене зачепило. А тепер я думаю, що може він так спеціально себе повів, щоб я почала його домагатися?
– І почала це робити лише іншим шляхом, усуваючи конкурентів. Що мені тепер робити? – Катя справді була розгублена.
– Та нічого! Підтримувати стосунки з Оленою. А Мишкові сказати, що його поїзд пішов. От проблему придумала! – Соня знизала плечима.
Ішов час. Катя змінила роботу і забула, що на світі існує Михайло. А ось із його колишньою дівчиною, Оленою, вона продовжила спілкуватися.
– А мене запросили на весілля, – сказала якось Олена. – Моя однокласниця. Я її познайомила з хлопцем зі своєї інститутської групи, і вони закохалися один в одного.
– Здорово! – Катя зраділа за Олену. — Нарешті ти повеселишся, та відпочинеш. А де проходитиме весілля?
– У місті мого дитинства. Я ж сюди приїхала, як закінчила інститут, сказала Олена.
– Так, ти молодець! Не кожен може поїхати на роботу в інше місто. Я б точно не змогла!
– Якби ти розуміла, що в тебе за твоєю спеціальністю немає перспектив, то змогла б, – усміхнулася Олена, ну а Катя знизала плечима.
– Знаєш, мене тільки одне турбує. Наречена попросила мене бути у білій сукні. Але білий — це колір сукні нареченої. Дивно, правда?
– Так, – кивнула Катя, і чомусь напружилася.
– Я її запитала «навіщо», а вона мені почала говорити про якісь спільні фотографії, та щоб усе було в одному кольорі. Не зовсім зрозуміла. І зараз вона мене просить надіслати фотографію сукні, в якій я буду….
– А ти маєш білу сукню? – Запитала Катя.
– Так. Але вона літня. Я взагалі в костюмі хотіла прийти.
– Я б зробила так – надіслала б фотографію білої сукні – яка є, а сама прийшла б у костюмі, – Катя підморгнула Олені. – Ти ж дівчина, а ми, дівчата, істоти непостійні, можемо передумати в останній момент.
– А це ідея! – Олена посміхнулася. – Так і зроблю.
Насправді Катя чомусь була впевнена, що за запрошенням на весілля, та спробою змусити Олену бути там у білій сукні, стоїть Мишко. Саме тому вона зателефонувала до своєї приятельки зі своєї старої роботи.
– Ну, кажи, що у вас там нового? – спитала вона, а потім довго слухала всі новини. А наприкінці приятелька сказала:
– А твого Михайла підвищили – зробили директором філії.
– Нічого собі! – Катя здивувалася по-справжньому. – І в якому він зараз місті? – вона затамувала подих, а почувши місто посміхнулася: ну звичайно, він зараз перебував у місті дитинства Олени.
– Швидше за все, це на його прохання подружка Олени попросила її бути в білому. Цікаво….
Катя набрала Олену:
– Олено, слухай. Ти мені сказала, що їдеш на весілля.
– Так, їду, – підтвердила Олена.
– І що нареченого і наречену справді ти познайомила?
– Так, я. А що? – Олена захвилювалася.
– А в тебе з нареченим не було романтичних стосунків? – Запитала Катя.
– Катя, ми мали одне побачення, і все. Він добрий хлопець, але не мій. А ось Свєті він підійшов ідеально. У них було кохання з першого погляду, – почала розповідати Олена. До кінця розповіді вона захвилювалася. – А що сталося? Ти навіщо мене питаєш?
– Та я просто все думаю: навіщо вона попросила тебе бути в білому? Може, вона тебе ревнує?
– Ревнує? Так вони вже п’ять років разом. Які ревнощі можуть бути? Тим більше вони там, а я тут.
– Так, згодна, – сказала Катя, і відключилася.
Увечері Катя потягла Соню надвір. Вона не хотіла, щоб їхні батьки чули їхню розмову.
– Як минув твій день, Соня? – Запитала вона сестру. Соня засміялася:
– Катя, давай кажи одразу, що ти від мене хочеш.
Катя трохи зніяковіла.
– Мишко зараз в іншому місті, – сказала вона.
– Мишко? – Соня здивувалася. – Хіба твоя епопея з Мишком не скінчилася?
– Моя закінчилася, а Оленина – ні.
– Ну то й що? Він в іншому місті – це добре чи погано? – Почала ставити питання Соня.
– Він у тому місті, де раніше жила Олена, і я хочу простежити за ним. Точніше, щоб ти пішла за ним, – Катя побачила в очах Соні таке здивування, що спробувала одразу пояснити їй усе. – Просто він мене знає, а тебе – ні.
– А навіщо тобі це, розкажеш? – Запитала Соня.
– Та просто мені здається, що він гидоту якусь хоче зробити Олені. – Допоможи, га? Я з тобою разом поїду, тільки в готелі чекатиму.
– Ну, тобі пощастило. Я згодна. Тільки ми ще Андрія мого візьмемо, і поїдемо з п’ятниці до понеділка включно. Так піде?
Катя замотала головою:
– Ні! Треба їхати з понеділка до п’ятниці. А щодо Андрія – мені все одно.
– Мене можуть не відпустити з роботи.
– Сонечко, ти спробуй. Дуже треба, – Катя склала біля грудей руки так, ніби збиралася молитися, і зробила страждальне обличчя.
– Гаразд, спробую.
За кілька тижнів Катя перетнулася з Оленою в кафе.
– Уявляєш, Кать, так прикро. Моя подруга скасувала весілля. Написала, що наречений її покинув, і що я в цьому винна. А ще вона мене заблокувала. І…, – Олена розвела руки убік. – Я не розумію що сталося.
Катя знизала плечима.
– Лєна, ну ти ж у цьому не винна, правда?
– Звичайно, не винна. Але мені на стару пошту прийшов лист від Михайла: мовляв, зараз ти виграла, але я все одно тобі помщуся. Він взагалі про що?
– Ти мене питаєш? Тобі час уже про нього забути. Пам’ятаєш, ти мені казала, що ти хочеш перевезти своїх батьків сюди? Ось, перевозь їх. Видаляй усі свої старі пошти, та почни своє життя заново.
Звичайно, Катя могла б розповісти Олені, що вона та Соня простежили за Мишком і дізналися, що він майже щодня зустрічався з її подругою, але не стала. Про що вони говорили, вона не знали.
Які в них були стосунки, вони теж не знали, але здогадувалися. І що це вона надіслала фотографії цих зустрічей нареченому Олениної подруги.
Ну ось, наречений мабуть поговорив зі своєю нареченою, і результатом цієї розмови стало скасування весілля. І це на краще, тому що її подруга ходила до її батьків, і лаялася з ними, і кричала, що Олена повела її нареченого, хоча це було неправда.
Ну а те, що Мишко був причетний до всього цього, і за його наведенням наречена мала заманити Олену в якусь пастку – це стало зрозуміло, коли Олена розповіла Каті про лист.
Катя з Сонею повільно йшли парком.
– Ну, як поживає твоя підопічна? – Запитала Соня.
– Ти про кого це? – Катя здивовано глянула на сестру.
– Та про Олену твою. Ти ж у неї ангел-охоронець.
– Соня, ну скажеш теж! Ангел-охоронець! – Катя засміялася. – Все в неї добре. Батьки зараз із нею живуть. А там свою квартиру виставили на продаж.
– Начебто залицяльник у неї з’явився. Непоганий хлопець. Але вона поки що боїться починати нові відносини, придивляється до нього.
– А мені Андрій пропозицію зробив, – Соня приголомшила Катю. – І я її прийняла.
– Здорово! Значить, ми скоро погуляємо на весіллі! – Зраділа Катя.
– Угу. Дивись, Кать. У мене все гаразд, у Олени все гаразд. Тепер черга за тобою. Ти про себе не забувай.
– Не хвилюйся, сестричко, не забуду! Запевнила її сестра, бо у неї теж було все гаразд в особистому житті.
– І, мабуть, не завжди погано втручатися в чужі стосунки! Інколи це допомагає позбутися недолугих бабіїв! Ви з цим згодні?
