У нашому будинку оселився чудовий сусід… З цих слів я могла б почати свою історію, проте я сама вже не рада його знакам уваги. Все тому, що вони закінчуються скандалами та лайкою в моїй родині.
Нам із чоловіком Борисом по 47 років. Ми – не старі, але й до молоді нашу пару не віднесеш. Ми пройшли через багато, і зараз ті спокійні часи, які зазвичай у нашому віці й наступають.
Борис не відрізняється романтичною натурою: він і по молодості мене не особливо балував квітами, подарунками чи походами до ресторанів. А зараз і зовсім цього немає в нашому житті. Ось тому я так розквітла, коли на нашому поверсі нещодавно винайняв квартиру Максим.
Сусіду 54 роки, він удівець, переїхав у наші краї з півдня. Там він продав свій будиночок у селі, частину коштів віддав дітям на дострокове погашення кредитів, а частину поклав до банку під відсотки. Зараз він тимчасово винаймає житло у своєї дальньої родички.
Максим – товариський та імпозантний чоловік. Те, що він значну суму від продажу нерухомості передав своєму синові, говорить про його шляхетний характер.
Однак мені незрозуміло – навіщо було так чинити, якщо тобі самому потрібно купувати дах над головою.
Сусід чемно відповів, що це було його виважене рішення, і що йому зараз треба зрозуміти: чи підійдуть йому наші західні краї, клімат чи ні. Справа, звичайно, життєва, але мене захопила ще одна деталь.
Завжди, коли б я з ним не перетиналася на вулиці чи в під’їзді, Максим обсипав мене компліментами, періодично навіть дарував шоколадки. Я розумію, що це лише дрібниці, але мені так приємна увага від чоловіка.
Я скільки разів просила чоловіка брати приклад із Максима, адже це ж так просто – зробити щасливою жінку! На що спочатку Боря почав пирхати, мовляв, що за дурниці. Якщо тобі потрібна шоколадка – піди та купи собі сама у супермаркеті. А зараз він взагалі почав влаштовувати сцени ревнощів.
Справа не в шоколадках, а в тому, що завдяки таким чоловічим жестам ми, жінки, набуваємо щастя та розуміння того, що ми цінні. А до чоловіка це все ніяк не дійде.
Йому здається, що цим Максим домагається зовсім не мого радісного настрою, а хоче скрасити свої самотні будні мною, наївною дурепою!
У нас і дня не минає без суперечок і сварок. Мені було так незручно, але я попросила сусіда більше не обдаровувати мене знаками уваги.
Причину я йому не стала озвучувати, але думаю, що він здогадався. Бо вже два місяці Борис, якщо зустрічає на сходовій клітці Максима, просто ігнорує його.Уявляєте, в якій незручній ситуації я щоразу опиняюся? Скільки років Борису, а він досі ревнивий!
Над ним вже мої подруги жартують, бо він якось навіть не посоромився їхньої компанії та закотив мені черговий скандал.Добре, хоч у нього вистачає розуму не з’ясовувати стосунки з сусідом, бо весь будинок підняли б на сміх!
На початку вересня Максим приїхав з дачі своєї родички та привіз мені букет польових квітів. Вони були такі запашні й красиві, що я не втрималася і прийняла їх, попри своє прохання не дарувати нічого.
Чоловіка того вечора як прорвало! Йому, звісно, не треба було пояснювати, звідки цей розкішний букет. Він просто облив мене помиями, сказав, що я продаюся за віники та будь-які подачки! Я Борю таким ще ніколи не бачила, хоч ми з ним разом 25 років.
Після тієї гучної сварки ми не спілкувалися 2 тижні. Він поїхав до друга у село на цей час. Сказав, що йому це все набридло і треба обміркувати подальше життя.
Я його щиро не розумію. Невже для того, щоб подарувати жінці просту шоколадку чи недорогий букетик, потрібно обов’язково мати корисливі мотиви? Я нічого серйозного в цих вчинках не бачу, крім того, що сусід – справжній джентльмен і хоче подарувати гарний настрій своїй сусідці.
Безперечно, нас жодні стосунки не поєднують з Максимом! Щоб заспокоїти чоловіка, я пообіцяла йому більше не спілкуватися із сусідом і не приймати жодних подарунків.
Мені самій смішно від своїх дитячих обіцянок, але коли Борису це справді так важливо, я готова потерпіти.