Максима турбувало те, що його жінка все частіше йшла в іншу кімнату і завжди з телефоном у руці. А серйозно поговорити з нею на цю тему не виходило

Статистично кожна друга доросла людина стикалася з недовірою у відносинах і ревність може розповісти багато чого. Такими ми вже створені: не можемо розслабитись навіть з коханою людиною, навіть у ті хвилини, коли, здавалося б, треба повністю розслабитися і довіритися своїй другій половинці.

Одна справа, коли ревнощі вирують у жилах молодиків, — перші стосунки, несформована психіка, незначний досвід. У цей період взагалі всі почуття розжарені до краю.

Але коли «ревнивий Отелло» — дорослий, що вже сформувався, ситуація стає гіршою. Деякі спеціалісти навіть стверджують, що це може бути симптомом якогось психічного захворювання. Так чи інакше, приємного в цьому нічого немає.

Максим повністю відповідав своєму імені. Ще у школі батьки говорили йому завжди викладатись по максимуму. Не виходить математика — наймемо репетитора, поганий у мовах — нічого, тут також допоможуть додаткові заняття.

Навіть заслужена четвірка з фізкультури стала приводом для запису до секції з футболу. До старшої школи у хлопця практично не було справжніх друзів.

З іншого боку, це дало добрий поштовх до кар’єри. Після школи Максимові, що подорослішав, не склало труднощів скласти іспити в інститут на безоплатній основі. Він подобався викладачам: був акуратний, обов’язковий і завжди готовий до занять. Як автомат.

Водночас хлопець не переносив жодних відволікань від навчального процесу: його неможливо було вмовити допомогти з важкими стільцями, перенести реагенти в інший клас, навіть на прохання щось передати іншому студентові він відмовлявся.

Хоча, може, причина була в іншому. Справа в тому, що він так і не зміг нормально влитися у новий навчальний колектив. Майже всі друзі зі школи залишилися в минулому, а завести дружбу зі студентами йому не вдавалося: надто різними вони були.

Але якщо треба було чимось допомогти одногрупникам, Максим не відмовляв. Він розумів, що таким чином він гарантував собі спокійне життя без глузувань і знущань, як це траплялося у шкільні роки.

Ще під час здобуття вищої освіти Максим знайшов непогану роботу. На фірму він ходив після пар, іноді навіть натомість. З навчанням йому було легко і всі розуміли, що диплом хлопцеві гарантований. Чому б не зайнятися кар’єрою?

Паралельно він ще й залицявся до однієї співробітниці, яка теж рано почала працювати, якраз після інституту. Їй були приємні залицяння перспективного хлопця, та ще й трохи молодшого за неї.

Невдовзі вони почали жити разом. Постійний ритм дім-робота, звичайно ж, набридав. Але що не зробиш заради стосунків. Не звільнятися ж комусь, щоб рідше бачитися? Так собі ідея.

Руслана це теж розуміла і просто намагалася вкотре не докучати коханому по дрібницях. Хоча, якщо чесно, жодних мінусів вона в ньому не бачила. Скоріше навпаки. Він був надто правильним іноді, аж до нудоти.

Минуло кілька років. Доросла пара вже добре обжилася. Максим пішов на іншу перспективнішу роботу, Руслана залишилася там же. Молоді ще поки люди непогано справлялися з побутом, їздили на відпочинок. У Макса навіть з’явився якийсь друг, з яким вони ходили грати в більярд кілька разів на місяць. Звичайне таке життя.

Все йшло непогано, і у глави сім’ї навіть з’явилися думки з приводу переїзду в іншу квартиру: центр міста, відмінний ремонт, поряд все необхідне: від магазину до спортзалу та салону краси. Але останнім часом щось його нервувало. А ось що було незрозуміло.

Чи те, що життя йшло якось одноманітно і без хвилювань, чи те, що його жінка все частіше йшла в іншу кімнату і завжди з телефоном у руці. А серйозно поговорити з нею на цю тему не виходило. Проблема, що почалася ще у дитинстві.

І ось одного разу після походу з другом до бару Максима потягнуло на одкровення. Він розповів про свою проблему, чим чимало здивував приятеля. Той і подумати не міг, що такий щасливий мужик міг мати якісь труднощі. А далі пішли не зовсім тверезі розмови, які привели друзів лише до однієї думки: зраджує.

Але вечір скінчився. Максим пішов додому відсипатися і разом з цим витрушувати погані думки зі стомленої голови. Наступного ранку він і не пам’ятав, як прийшов додому, не те що там якісь зроблені ним висновки.

Але периферійним поглядом вкотре побачив, що Руслана знову йде у ванну зі своїм смартфоном. Головний біль змусив Максима змінити тему думок.

Але наступного тижня після роботи чоловік раптом згадав деякі деталі його розмови з приятелем, і настрій його впав тієї ж миті. Очі застелила червона пелена:

«Як же так, я зробив для себе висновки. І просто про них забув. А потім знову бачив, як вона йде з телефоном. Ну гаразд, зараз приїду додому, розберуся».

Хвилин через 5 задзвонив телефон. З невідомого номера сказали, що Руслана зараз перебуває у лікарні. Потрапила в аварію. На щастя нічого серйозного, але їй потрібен спокій. Крім неї, в салоні був ще чоловік, і йому дісталося більше.

З витріщеними від великої кількості емоцій очима Максим тільки запитав адресу та номер палати. Він попрямував прямо у відділення.

Прямо з порогу він почав кричати. Навіть маска не рятувала. Він кричав про довіру, про віроломство. Згадував скільки разів і де Руслана тікала від нього з телефоном. Скільки дівчат він міг би знайти собі за її спиною. І що тепер їхнім стосункам кінець.

Дівчина була притомна, але досить слабка, щоб відповідати щось виразне. Але Максима це навіть розчарувало. В кінці він нахилився над колишньою коханою і прошепотів:

— Я навіть дивитися на тебе тепер не можу, — і пішов геть.

З очей Руслани повільно котилися гіркі сльози. Міміка практично не змінювалася, але навіть сторонній людині було зрозуміло, що дівчина на лікарняному ліжку страждає.

Незважаючи на знеболювальне, яке мало послабити біль, усередині все горіло. Від образи, непорозуміння і такої жахливої ​​недовіри.

У сусідній палаті лежав брат Руслани, на жаль, непритомний. У нього було зламано стегно, тому лікарі вирішили, що якийсь час йому краще поспати. Добре, хоч до нього Максима не пустили. Пацієнту потрібний спокій.

Чи є сенс пояснювати Руслані Максиму після того, що її брат — чудовий дизайнер інтер’єру? Справжній професіонал. І що вже до кого, як не до нього, найкраще звертатися, якщо хочеться переїхати?

Хоча його цінник непідйомний навіть для Максима, для рідної сестри він завжди піде назустріч. Принаймні до цього дня. До цієї ситуації.

Related Post