Маленькі добрі справи, як краплі дощу. У них зростає сила твого серця…

На околиці великого міста, у маленькому селі Устинівка, мешкав хлопчик, на ім’я Степан. Він був бідним, жив із бабусею, носив поношену куртку і часто допомагав сусідам заробити шматок хліба.

Але у Степана була одна велика якість. Він з дитинства привчив себе робити добро щодня, не чекаючи нагороди.

Він збирав сміття, що кинули, лагодив паркани сусідам, повертав втрачені речі. І щовечора він повторював бабусині слова: «Маленькі добрі справи, як краплі дощу. У них зростає сила твого серця».

Одного разу, коли Степан їхав велосипедом у місто, він побачив натовп на набережній. Шукали зниклу дівчинку. Це була дочка відомого мільйонера, Марія Сомова.

Маша була єдиною дочкою бізнесмена Миколи Володимировича Сомова, власника торгових центрів та заводів.

Вона поїхала кататися на човні з охороною, але раптово зникла, човен знайшовся порожнім, а охоронець був непритомний.

Сотні людей шукали дівчинку. Поліція, охорона, навіть рятувальники із собаками, – все марно.

Пан Сомов плакав, обіцяючи мільйони за будь-яку допомогу. Степан підійшов до поліціянта і тихо сказав:

– Я знаю це місце. Річка тут робить поворот і несе сміття у старе занедбане річище. Там ніхто не шукає, але я там ловлю рибу. Я можу показати дорогу.

Офіцер лише знизав плечима:

– Ми шукаємо з дронами, там нікого не може бути.

Але Степан не здався, він сів на велосипед і рушив уперед. Поїхав сам, і звичка не здаватися і діяти у будь-якій ситуації привела його до низини.

У болотистій заплаві, серед корчів і очеретів, Степан справді знайшов ту саму дівчинку, що заплуталася у водоростях.

Вона була жива, але дуже злякана та ослабла. Степан, не думаючи про себе, вліз у крижану воду, витяг Марію і зігрів її своєю курткою.

Він розвів багаття, щоб її не охопило переохолодження, і пробіг кілька кілометрів до найближчого пункту охорони. Коли Машу повернули батькові, лікарі сказали, якби вони спізнилися на пів години, було б пізно.

Човен перекинувся через шквалистий вітер, що раптово налетів. Різкий порив перекинув маленький човен, відкинувши охоронця, що вдарився головою об борт і знепритомнів.

Марію, яка не встигла надіти рятувальний жилет, сильною течією потягло вниз по бурхливій річці, де вона заплуталася у водоростях біля старого занедбаного річища.

Наступного дня вся країна говорила про героя. Телебачення, газети, інтернет, всі хотіли дізнатися, хто цей хлопчик, що врятував дочку мільйонера. Коли Степан з’явився перед камерою, у старому светрі та рваних черевиках, журналісти ахнули.

Пан Сомов запитав:

– Як ти зміг її знайти, коли ми не змогли?

Степан відповів просто:

– Я знав, що не можна здаватись. Я щодня привчав себе робити хоч щось корисне. Це стало звичкою, і ось вона допомогла.

Сомов обійняв його і сказав:

– Ти став героєм не того дня, коли врятував Машу, а в ті сотні днів, коли робив добро просто так.

Сомов запропонував Степану та його бабусі переїхати до міста, дати хлопчику гарну освіту та забезпечити їхнє майбутнє. Але Степан ввічливо відмовився.

– Дякую вам, – сказав він твердо. – Але ж ми з бабусею не можемо покинути наше село. Якщо у вас є бажання допомогти, тут, в Устинівці, то мені не потрібна нова куртка, а нашим дітям потрібна нова школа та добрий клуб, де вони могли б займатися після уроків.

Мільйонер був здивований і зворушений такою мудрістю. Він зрозумів, що справжня подяка не в тому, щоб обсипати героя подарунками, а в тому, щоб помножити його доброту.

За рік на околиці міста, у селі Устинівка, відчинився новий сучасний центр для дітей із гуртками, бібліотекою та спортивними секціями.

А на його фасаді була вивіска зі словами, які знав тепер кожен мешканець: «Маленькі добрі справи, як краплі дощу. У них зростає сила твого серця».

Степан залишився жити з бабусею у своєму будинку. Він, як і раніше, носив простий одяг і допомагав сусідам.

Тільки тепер у нього з’явилося багато друзів, а його історія надихала інших робити добро щодня, не чекаючи нагороди.

Він був героєм не тому, що одного разу врятував дівчинку, а тому, що ніколи не припиняв бути добрим.

Ось така неймовірна оказія зі щасливим кінцем сталася в Устинівці. Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки.

You cannot copy content of this page