Мало хто перейметься моєю проблемою. Але до 30 років я виглядав як старшокласник. Як я таким збитковим вийшов – поняття не маю.
Довго комплексував через зовнішність, поки не змінив ставлення до проблеми. До ситуації, що склалася став підходити з позиції гумору.
Саме тоді я зміг навіть познайомитися з жінкою, яка пізніше вийшла за мене.
Я викладач в університеті. І час від часу я придумував якісь жарти, щоб підняти собі настрій.
2006 рiк. На обличчя мене не відрізнити було від студентів першокурсників. Вересень. Запланована перша лекція у нового потоку. Жартома сів за першу парту, дипломат сховав під нею ж. Сиджу.
Підсіла студентка. Я знічев’я питаю: “Як тебе звуть? Я Серьожа!”. Вона щось ляпнула в стилі, що нормальні хлопці себе так не називають і відвернулася.
Вона шукала місце, куди б пересісти. Але вибору не було – або на гальорку, або зі мною.
Минуло 10 хвилин після дзвінка. Я продовжую сидіти біля дівчини. У залі вже незадоволені студенти бурчат, гримають на викладача, дехто покинув зал.
І в цей момент я став біля дошки, підключив мікрофон і почав віщати. Студенти помінялися в обличчі, коли дівчина взагалі почервоніла.
***
Часом я намагався проникнути в гуртожиток. Іноді мене зупиняла вахтерка з якою-небудь фразою на кшталт: “Хлопчик, пред’яви студентський”. Було весело спостерігати, коли вахтерка бачила посвідчення і пропускала.
А якщо вдавалося пройти, то я спеціально вишукував вахтера і влаштовував скандал. Все від надлишку часу і неробства.
***
А коли влаштовувався на підробіток ще в один вуз, для чогось декану ляпнув: “Якщо не візьмете мене, я приведу старшого брата, він у мене боксер”.
Потім ми з деканом сміялися як коні. Декан потім ще пару років не міг заспокоїтися і намагався придумати що-небудь таке ж неадекватне.
***
А в 30 років у мене з’явилася щетина, зморшки і багатий життєвий досвід. Халява скінчилася, а ось дурнуваті жарти ніяк не вичерпаються.
