Хочу розповісти вам про те, про що жінки не мають ні найменшого поняття. Це полювання. Суто чоловічий відпочинок, вид спорту або відволікання від трудових буднів. Навіть не знаю, як це назвати.
Для мене особисто відпочинок полягає зовсім в іншому. Але розповісти я хочу не про це.
Нещодавно я переїхала на нову квартиру. Нове місце, великий красивий будинок, нові сусіди, яких я нікого не знала. Недалеко великий і красивий парк.
Якось, гуляючи в свій вихідний в парку зі своїм собакою Рексом, я помітила хлопця, який робив пробіжку на спортивній доріжці. Він здався мені симпатичним. Захотілося познайомитися з ним ближче, але не бігти ж мені за ним.
Робочий тиждень пробіг швидко. За хлопця, якого я у вихідні бачила в парку я вже й забула. Але як завжди пішла, гуляти зі своєю собакою. Поки Рекс бігав по парку, я сиділа на лавочці (добре, що моє спеціальне екіпірування для таких прогулянок дозволяє сидіти на холодному) і гортала журнал.
Погулявши так трохи я пішла додому, так і не зустрівши того хлопця, який так мені сподобався.
Але я навіть подумати не могла, що я зустрінуся на інший день з ним в ліфті, коли їхала на роботу. Виявилося, що ми живемо з ним в одному будинку.
Ми познайомилися, його звали Костянтин. Тепер у вихідні в парку ми гуляли вже разом. Костя і раніше бігав, але тепер до нього приєднався і Рекс. Я ж просто за ними спостерігала.
Але одного разу Костя сказав, що в ці вихідні він з нами в парк не піде, і що у нього інші плани. Вони, виявляється, їдуть на полювання. Для мене це стало несподіванкою. Мені він видався тихим і спокійним хлопцем. І раптом полювання.
Стріляти для мене здавалося жорстокістю.
Я перестала відповідати на його дзвінки і наші спільні прогулянки по вихідним теж припинилися. Тепер ми з Рексом гуляли одні.
Мені було самотньо, але я не могла змиритися з тим, що мій хлопець – мисливець. Але мені він дуже подобався і я не хотіла його втрачати, і що переконаю його при зустрічі не полювати в лісі, а просто гуляти. У зимовому лісі так красиво. Він зігріє вас в будь-яку погоду, особливо в зимовому лісі.
І ось ми знову зустрілися в під’їзді. Ми мовчки дивилися одне на одного і не могли зрозуміти, як же ми могли так швидко розлучитися. Я сказала, що ніколи не зможу зрозуміти його захопленням полюванням.
Коли він зрозумів у чому тут справа, то почав сміятися. Виявилося, «полюванням» вони з друзями називали стрілянину в тирі, куди вони зрідка ходили постріляти в намальованих звірів та інші штучні мішені. Тепер на це «полювання» вони беруть і мене.
