– Не останні віддаємо, але все ж таки. Гроші зайвими взагалі ніколи не бувають. І нам у пригоді, у доньки в кімнаті ремонт ніяк не доробимо. Я дуже хочу новий кухонний гарнітур, який є зараз, залишився від попередніх господарів. Та й холодильник, який безплатно віддала подруга, на ледве працює, йому вже стільки років…
Але в нашій сім’ї зараз із фінансами дуже непросто. По-перше, ми нещодавно взяли іпотеку з мінімальним першим внеском, по-друге, я тільки-но вийшла з декрету на роботу. І, об’єктивно кажучи, працюю зараз за графіком: один через два тижні. Тому що адаптація доньки до садка йде на повну силу, а на дворі осінь, дівчинка підхоплює віруси й ми з донькою зависаємо на лікарняному.
На роботі мені, звичайно, платять те, що належить, а ось усілякі бонуси та премії активно урізають. У нас у трудовому договорі написано, що такі виплати лише тим, хто працює без нарікань та лікарняних. І нікуди не дінешся. Приватна установа. Натомість до будинку близько і колектив непоганий.
Я зараз знайшла ще й підробіток, а от там на лікарняному не посидиш, тому доводиться просити посидіти з донькою свою маму, бо чоловік працює взагалі змінами, та ще й зайвих набирає, щоби більше заробити.
Мама живе недалеко, вона вже на пенсії, але біда в тому, що сидить з онукою мама за гроші. Оскільки підробіток я взяла ще під час декрету, то й мама давно вже працює по твердій таксі з оплатою за годину.
– А як інакше? — каже мені мама. — Будь-яка праця має винагороджуватися. Я тепер на пенсії, сама знаєш, які ми маємо доходи. Ні на що не вистачає. Дорослі діти взагалі-то батькам літнім допомагають. Мені ніхто не допомагає, сама заробляю. Просто уяви, що я б цей час витрачала на те, щоб наглядати за сторонніми дітьми? Мені платили б? Ну ось.
Заради справедливості, бере мама все ж таки трохи менше, ніж якби ми няню наймали. Свекруха обурюється свашиним вчинкам, але мати чоловіка, готова (за її словами) сидіти з онукою безкоштовно, просто живе дуже далеко, бачить дівчинку раз на рік. У результаті й бачила її всього чотири рази.
Чоловік, звичайно, качає головою, поведінка тещі в його голові ніяк не вкладається, але мовчить. Я з ним давно поговорила: ну ось так у мене з мамою склалися відносини, що вдієш. Але все ж таки доньці краще сидіти з рідною людиною, а не з чужою. Загалом, живемо, намагаємося заробляти, бажання засовуємо у далеку скриньку.
Найприкріше для мене не те, що мати просить плату за послуги няні за своєю онучкою, а те, як вона розпоряджається згодом цими грошима. Вона не собі їх залишає, бо півтора року тому несподівано розлучилася моя старша сестра, залишившись із двома дітьми в однокімнатній квартирі.
– Дуже несподівано він її покинув, – говорить мама. — Все було зазвичай, жили, їх молодшому синові 4 виповнилось, є ще старша дочка, їй 10. І тут прийшов мужик увечері, поклав на стіл робочий портфель, надіслав дружині посилання на кілька варіантів однокімнатних квартир, наказав обирати, він купить і сказав, що в нього інша.
Я тоді сестру пошкодувала: чи таке легко пережити? Але колишній чоловік Неллі справді купив однокімнатну простору квартиру на трьох: колишню дружину та дітей, перевіз речі, дозволивши Неллі забрати все, що та забажає, виплачує з офіційної та не маленької зарплати на дітей аліменти.
– Бувають ситуації й гірші, – кажу я мамі. — І на вулиці жінки залишаються, якщо житло, як у випадку сестри, належить колишньому чоловікові. І не думають мужики про «колишніх» дітей і від аліментів ухиляються. Тут цілком прийнятний варіант. Він не з немовлятами її покинув, сестра працює, заробляє. Так, буває, що її молодший хворіє, але рідко то вже таке.
Проте мама вважає, що старша дочка нещасна, вона важко живе і в одну особу тягне двох онуків. За часом розлучення Неллі збіглося з появою мого того самого підробітку, коли треба було, щоб із донькою хтось залишався.
– Я і подумати не могла, куди наші гроші йдуть, зізнаюсь чесно. Думала, що мамі справді пенсії не вистачає, хоча всі надбавки, що належать їй, вона отримує. А сестра, якось промовилася, що мама їй регулярно грошей підкидає.
Мама теж не заперечила, що допомагає старшій дочці:
– Їй важко, її чоловік покинув, вона двох тягне, а ти заміжня, працюєте обидва, дитина всього одна. І взагалі, що тобі треба? Яка різниця, куди та кому йдуть ці гроші? Я заробила, ти заплатила. Усі задоволені.
– Реально прикро. Некрасиво рахувати гроші в чужому гаманці, але все ж таки… Аліменти, мамина допомога, зарплата… Плюс квартира своя, комуналку просто оплачуй. У Неллі навіть більше на людину виходить, ніж у нас. – відповіла я мамі.
– От і не рахуй чужі гроші – відповіла мені мама.
Але це ще не все. Минулої неділі ми з чоловіком були запрошені в гості. Дуже піти хотілося, але з дитиною якось було незручно, всі без дітей збиралися. Подзвонила мамі, а вона з таким жалем відповіла, що не може, її Неллі попросила посидіти з онуками, сама теж кудись збирається.
– Сумніваюся я, що мама з твоєї сестри бере гроші, – уїдливо усміхається чоловік.
– Я і сама впевнена, що з дітьми сестри мама сидить абсолютно безкоштовно – з жалем у голосі відповіла я йому.
Дитину довелось таки взяти з собою і побути в гостях не довго, щоб не заважати іншим відпочивати.
– І не сказала б я, що ставлення мами до нас із сестрою було різним. Завжди все рівно було, Нельку карали так само, так само, заміж вона пішла з добрими побажаннями й тільки, у мами не було нічого, щоб нам дати в доросле самостійне життя. Але зараз так. Допомагає сестрі фактично за мій рахунок. – жалілася я чоловіку.
І ще одне питання мене дуже цікавить: а мама так само чинила б, якби ситуація була протилежною? Якби не Неллі, а я розлучилася? А якби в розлученні опинилися обидві?
Гоню ці думки від себе, намагаюся думати, що такий час зараз, але … осад все одно є. Про те, що чоловік негативно зустрічає будь-які згадки про тещу і говорити не доводиться. Ось так складаються стосунку у нас в сім’ї. Що порадите продовжувати платити мамі “зароблені гроші”, чи може все ж таки, якщо я маю образу на неї припинити стосунки взагалі?
