Мама дуже швидко забула свої обіцянки віддавати нам половину грошей з оренди квартири. Тепер вона стоїть на тому, що квартира її, здавала квартиру теж вона, так що мені нічого не винна.
А те, що ремонтували квартиру, ми з чоловіком? Що техніку та меблі ми віддавали зі своєї квартири? Та просто те, що мати обіцяла нам ці гроші, з цим як бути?
Квартира мамі дісталася у спадок. Стан у квартирі, звичайно, був дуже непривабливий. У квартирі жила мамина дальня родичка, яка за квартирою зовсім не слідкувала.
А ще ця родичка постійно тримала котів, які скрізь позначали свою територію. Туди увійти було неможливо, в ніс бив різкий сморід. Не уявляю, як це сусіди терпіли. Загалом, квартира була у жалюгідному стані. Або її продавати за безцінь, або витрачати кошти, щоб привести до ладу. А ось із коштами у мами біда.
Мама подумала і вирішила, що продавати квартиру вона не хоче, а хоче здавати, щоби було джерело доходу. Вона навіть спробувала знайти мешканців, котрі спочатку в рахунок оренди зроблять ремонт, а потім вже почнуть платити.
Але як тільки люди бачили, в якому стані знаходиться квартира, то відразу відмовлялися, пояснюючи, що якби вони мали такі гроші, вони б свою квартиру вже купили. А ремонт треба було робити серйозний. Там вся сантехніка під заміну, вся плитка, вся підлога. Загалом там ремонтувати треба було все.
Тоді мама прийшла до нас на розмову та запропонувала нам взяти участь у ремонті.
– Там не треба робити щось супер дороге. Аби здати можна було, – вмовляла нас мама. – А я вам за участь половину грошей з оренди віддаватиму.
Ми з чоловіком подумали та вирішили вписатися в цю авантюру. Досвід ремонтів у чоловіка є, багато він зможе зробити сам, що однозначно вийде нам дешевше. Мама дуже зраділа, ще раз підтвердила готовність ділитися з нами прибутком, а ми вже поїхали уважніше оглядати майбутній фронт робіт.
З ремонтом не тягнули, наступного тижня почали вже їздити після роботи, щоб викинути весь мотлох, обідрати шпалери, підготувати квартиру до ремонту.
Пів року у нас пішло на ремонт цієї однушки. Зробили найпростіший ремонт, але квартира, якщо порівнювати з тим, що було, просто чудово стала виглядати.
Мама ходила, захоплювалася, а потім почала скаржитися, що без меблів і всього необхідного квартиру не здати, мало хто хоче переїжджати зі своїми речами. Ось вже зараз вона має потенційних мешканців, але вони в порожні стіни не заїдуть.
Ми з чоловіком замислились. В принципі, нам треба було оновити меблі та техніку, але прямо зараз ми це не потягнемо. Наші й без того мізерні запаси “з’їв” ремонт.
Тоді підрахували, що якщо ми зараз все своє стареньке, але ще добротне перетягнемо в ту квартиру, а самі візьмемо кредит і купимо нове, то мама квартиру здасть, а з тієї частини грошей, що нам буде віддавати, ми будемо платити кредит.
Варіант нам здався реальним, тому ми отримали кредит, а потім почали перетягувати у квартиру наші меблі та техніку. Мама хіба що в долоні не плескала, як чудово ми придумали.
Квартиру вона здала вже наступного місяця. Похвалилася, що за дванадцять тисяч гривень здати вийшло. Ми за маму пораділи, а потім я спитала, коли вона буде віддавати мені нашу частку.
Мама зробила дуже здивований вигляд, типу, не зрозуміла, про яку “нашу” частку я говорю. Я нагадала, що вона має віддавати нам половину.
– У сенсі ти хочеш половину грошей з оренди? Квартиру здавала я! – Почала обурюватися мама, якій дуже різко вибило пам’ять.
І мама почала перераховувати: квартира належить їй, мешканців шукала вона, домовлялася вона, всі ризики за мешканців знову ж таки несе вона. А про нашу роль у цьому заході вона забула згадати. Зате я не посоромилася нагадати, хто робив ремонт і перевозив туди речі, без яких би її план не здійснився.
– Так ти ж мусиш матері допомагати, – нахабно відповіла вона мені.
Тепер не мушу.Тепер я цій жінці нічим не зобов’язана, вона дала мені гарний урок, але на цьому наше спілкування закінчено. Вирішила зіпсувати зі мною стосунки заради грошей? У неї це вийшло. Нехай тепер не ображається.
