У кожного з нас є батьки зі своїми поглядами й принципами. У них за плечима великий життєвий досвід, який в певний період намагаються перевести на вас. Я люблю своїх батьків, намагаюся допомагати їм у всьому. З боку дорослого життя розуміючи скільки вони для мене зробили. Адже всього кілька років тому все було по іншому.
Закінчивши інститут, з дипломом на руках і безліччю амбіцій було прийнято рішення штурмувати це життя. Скільки було побудовано планів, скільки надій на світле майбутнє роїлося в молодій голові. З позитивним настроєм я виклала плани батькам.
Вони на мій подив замість підтримки почали критикувати та показувати негативні сторони. Моєму обуренню не було меж! Висловивши своє невдоволення я вирішила, що впораюся сама. Поїду до великого міста, знайду роботу і буду будувати життя за своїм сценарієм.
Мені здавалося, що думка батька закостеніла в його часі. Є у нього налагоджений план подій від якого сам не відходить і дитині не дасть. Мама просто боїться відпустити доньку, тому розповідає страшні казки про самостійне життя.
Було дуже прикро не одержати підтримки.
Рішення було прийнято, я пішла за своєю мрією. Йшли роки. На шляху зустрічалося хороше і погане, обман і гірка правда, зрада і вірність. Іноді здавалося, сил більше немає. Втомилася боротися.
У такі моменти я брала відпустку, приїжджала в рідну домівку і скинувши тягар соціального життя насолоджувалася безпекою. Адже тільки в рідній домівці можна зустріти п’янкий спокій і щиру турботу.
Батьки не зрадять, не засудять, а будуть завжди щиро любити. Мені знадобилося кілька років для того, щоб зрозуміти негативні картини життя і малювали виключно через хвилювання.
Зате тепер я точно знаю, в особі батьків у мене є надійний тил і місце де можна набратися сил для подальшого штурму життя.
Коли батько вперше підійняв на неї руку, Надя більше шкодувала його, ніж себе. Це сталося…
Вечір п'ятниці обіцяв бути тихим. Марина, закінчивши розкладку товару по полицях у своєму маленькому квітковому…
Походи в будинок свекрухи Тамари Павлівни завжди нагадували мені візит до стоматолога: треба потерпіти, буде…
Марія Сергіївна прокинулася від скрипу дивану на якому спав у вітальні чоловік. -От же ж,…
- То я не зрозуміла, що це таке?! Варю, йди сюди! Швидко! - голос Євдокії…
Як у невеликому двоповерховому будинку на краю маленького містечка з’явилася нова сусідка, ніхто не помітив.…