Мама кілька разів намагалася “промити” мізки, що якщо ми вийдемо заміж за бідних або не дуже багатих хлопців, то з цього нічого доброго не вийде. Нібито всі бідняки – або альфонси, або пофігісти.

Ідеальний шлюб: гроші – не головне..

Хочу поділитися історією, яка, можливо, комусь буде корисною.

Наша сім’я досить заможна. Не мільйонери, але все ж забезпечені: у кожного члена сім’ї своя машина, у кожного є дорога нерухомість.

Не бідуємо, одним словом. Своїм багатством ми зобов’язані мамі і татові, які свого часу дуже багато працювали. Ми з сестрою ні в чому не мали потреби. Ідеальне життя.

Якби не одне “але”: батьки з підліткового віку вбивали і мені, і сестрі, що жениха слід шукати з тієї ж соціальної групи з приблизно таким же рівнем доходу.

Мама кілька разів намагалася “промити” мізки, що якщо ми вийдемо заміж за бідних або не дуже багатих хлопців, то з цього нічого доброго не вийде. Нібито всі бідняки – або альфонси, або пофігісти.

А бідніти / багатіти потрібно разом зі своїм чоловіком. Здорова, звичайно, думка, але вона дуже погано підганяється під реальність.

Сестра, яка старша за мене на 5 років, знайшла собі пару раніше мене. Батьки хлопця заробляли трохи більше, ніж наші. І мама частенько ставила мені в приклад сестру, коли я в під’їзді цілувалася зі звичайним хлопцем, у якого навіть автомобіля не було. Він тоді не працював – голодранець студент. Я теж навчалася.

Я була закохана і мені було фіолетово на його рівень доходу, на забезпеченість його батьків, наявність автомобіля та інші матеріальні плюшки.

Чим довше я зустрічалася з хлопцем, тим частіше у мене з матір’ю траплялися скандали. Вона твердила, що хлопець зустрічається зі мною через гроші. Я знала, що це не так. Справа наполегливо йшла до весілля. Я знала, що зустрічаюся з найкращим і добрим хлопцем на Землі.

Мої батьки навіть намагалися загрожувати нареченому. Але він не зламався. А далі весілля. Не було пишного свята – розписалися, запросили батьків і кількох друзів.

Варто визнати, ставлення моїх батьків до хлопця змінилося в кращу сторону. Ні, він не став заробляти величезні гроші. Але нам вистачає. Головне – що вже пройшло 6 років з моменту весілля, а чоловік до цих пір відноситься до мене так, як і до весілля. Жодного разу на мене не підняв руки, ніколи не ображав, не ревнував. Зате у моєї сестри справжня Санта-Барбара. Справа йде до розлучення. Адвокати смокчуть гроші, нерви і час.

Все ж гроші – не головне, коли справа доходить до справ сердечних. Головне – щоб людина була хороша. І ніколи не ображайте одне одного. Будь-яка сварка закінчиться, а сказані слова назавжди вріжуться вам на згадку.