Незвичайне побачення з продовженням…
Сподобалася одна дівчина, з якою познайомився на дні народженні у товариша.
Взяв телефон, проводив до дому. На наступний день подзвонив – трохи поспілкувалися. Потім ще раз подзвонив – вирішив запросити на побачення. Вона погодилася, тільки попросила почекати трохи – їхала з міста до п’ятниці або суботи.
Вона передзвонила сама і запитала про побачення – чи все в силі?
Я став діяти – вирішив вразити даму, запросив її в ресторан. Дохід дозволяє, та й в ресторані я сам вже дуже давно не був. Про всяк випадок зателефонував – забронював столик для тих хто не палить.
Я не проти сигарет або сигаретного диму, але у мене на тютюн дика алергія – якщо довго перебуваю в накуреному приміщенні, то у мене починає затято свербіти шия, низ живота і руки. Так собі задоволення, між іншим.
І ось день X. Заїхав за дамою. Під’їжджаємо до ресторану. Зустрічає нас чи то менеджер, чи то швейцар. Проводить в зал, а в залі накурено – аж очі сльозяться.
Починаю пояснювати, що заброньовано столик на таке-то прізвище в залі для некурящих. Вибачилися, але місць вільних немає (а передзвонити і попередити, мабуть, не судилося!).
Вийшли з дівчиною з ресторану. Відчуваю, що вечір безнадійно зіпсований. Але тут дівчина питає: “Як ставишся до шаурми?”. А я до неї дуже добре ставлюся. Вона сказала, що в чотирьох кварталах є відмінний заклад, де роблять «круту шавуху». Коли ми зайшли в заклад, то на нас якось дивно подивилися: дівчина в красивому платті, я в костюмі. Чого зайшли? ..
У підсумку все вийшло дуже навіть добре – людей в закладі було не так багато, оскільки замовляли шаурму і відразу йшли. Нам принесли дві здоровенних соковитих шаурми, кава сік.
Варто зізнатися, що я такою смачною шаурми і такою цікавою жінки ще не зустрічав.
— Мама права, усе майно має бути оформлене на мене. І банківську картку сюди давай,…
Уламки кришталю блищали на паркеті, немов розсипане зимове сонце. Моя маленька Ліза стояла посеред бабусиної…
Коли Маргарита виявила, що картка не працює, вона вирішила, що це помилка банку і ще…
- Тамаро, ну скільки можна тягнути, - казав вітчим. - Квартира стара, продамо та вкладемо…
Велика сумка, тієї об’ємної форми, з якою зазвичай їздять на гуртові ринки, стояла біля батареї…
Вона завжди пам’ятала батькові слова: «Не лізь у чужі борги. Це не жадібність, а здоровий…