Мама мені розповіла, що коли вона ще була кравчинею і шила жіночий одяг на замовлення, їй довелося зустріти одну клієнтку, яка жила у нас в місті недалеко від ярмаркового будинку.
Одного разу мама приїхала до неї, щоб зробити примірку замовленої сукні, і в розмові захопилася архітектурою будинку і квартири, в якій жила клієнтка. На що жінка відповіла, що будинок дійсно старовинний, але їй здається, що раніше він був «веселим будинком» з червоними ліхтарями.
Мама запитала, чому вона так думає? І замовниця розповіла, що їй сняться дивно яскраві й барвисті сни за участю купців, кораблів, Ярмарки й веселі дівчата.
Минув час, мама вже забула цю розмову. Я виросла, закінчила школу і вступила до інституту. Ми відкрили ательє, і до нас влаштувалася на роботу дуже талановита швачка. Вона жила на набережній в районі старовинних особняків.
Якось раз мама і нова швачка розговорилися про походження назви нашого району. І швачка розповіла, що їй часто снилися незвичайні сни про старі часи й про купців, які припливали на Ярмарок на човнах.
Вона стала вивчати історію нашого краю, і по одній з легенд, назва таку отримало завдяки господині заїжджого двору, якій приїжджають гості кричали: – Кума! Вина!
Мабуть, потім скоротили до Кум, потім – Кунавіно…
Так само швачці снилися і дівчата “не важкої поведінки”, і всі ці сни були настільки яскравими і такими реальними, що їй теж прийшла на розум думка про те, що в її будинку був раніше будинок терпимості.
Мама згадала розповідь своєї клієнтки, яка жила на протилежному боці річки, і замислилася. Що це за явище, коли не пов’язане нічим між собою людям, сняться схожі сни? Води річки, або стіни старовинних будинків ввібрали інформацію з минулого і приносять її у снах людям нашого часу? Хто знає.
